read-books.club » Короткий любовний роман » ( Не)фартовий Санта, Аля Морейно 📚 - Українською

Читати книгу - "( Не)фартовий Санта, Аля Морейно"

38
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "( Не)фартовий Санта" автора Аля Морейно. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «( Не)фартовий Санта, Аля Морейно» була написана автором - Аля Морейно, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "( Не)фартовий Санта, Аля Морейно" в соціальних мережах: 
Я програв друзям у карти. Довелося вбратися в костюм Санти й вирушити на дитяче свято. Але на цьому мої пригоди не закінчилися… – Діду Морозе, мені не потрібні іграшки. Ти ж чарівник? Начаруй мені, будь ласка, тата. Хоч якого-небудь… Я дуже слухняна! Поправляю зсунуту бороду і прокашлююся. Машинки з ляльками я теоретично організувати можу, і то не факт. Але що мені робити з таким делікатним питанням?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
1

Входжу до нашої віпки й обводжу поглядом присутніх. Майже всі в зборі.

– Так, я не зрозумів. А де Давид? – виявляю відсутнього. – Ростиславе, ти ж обіцяв, що цей прогульник буде?

– Ще десять хвилин. Ось побачиш, його депутатська високість принесе себе чітко о нуль-нуль.

У нас із колишніми однокурсниками традиція – кожен рік, що минає, ми проводжаємо мінітурніром із преферансу. Виникла вона ще в студентські роки й поступово перетворилася на привід хоч іноді зустрітися нашою галасливою університетською компанією й обмінятися новинами. Минулого року нам вдалося зібратися в повному складі – навіть Марат із-за океану прилітав. 

– Хеллоу! Усі в зборі? – лунає бас нашого депутата. – У мене ще тридцять секунд у запасі, тож нефіг, – відмахується від Роста, який тицяє пальцем у годинник.

Гра починається ліниво. Ми ніби розминаємося, за рік відвикнувши від головної університетської розваги. Давиду постійно телефонують. І потрібен йому цей головняк із депутатством? Жодної хвилини спокою. Чур мене…

– Так! – друг укотре приймає дзвінок. – Настю, я ж сказав: мене немає. Усе, субота, вихідний. Ні, до наступного року мене не турбувати! Та твою ж мати! Що означає ногу зламав? Навіщо ти мені це кажеш? Без мене це ніяк вирішити не можна? Ти пропонуєш мені самому зараз усе кинути й шукати заміну Дідові Морозу? Серйозно? А ти нічого не поплутала, дівчинко?

Він зі злістю жбурляє трубку на стіл.

– Що, Давидику, і на депутатське крісло тобі хтось підкладає кнопки? – ірже Ростислав.

– Та капець узагалі. Зовсім береги поплутали. Гаразд, роздавай, – нервово совається на дивані. Але варто йому потягнутися до карт, як його телефон оживає знову.

– Ало! – кричить так, що у всіх присутніх закладає вуха і виникає гостре бажання витягнутися по стійці струнко. – Настю, що означає нікого не можеш знайти? Отже, буде в них свято без Діда Мороза. Снігурки їм за очі вистачить! Що ти хочеш від мене? Щоб я вбрався в клоуна з мішком і йшов розважати дітвору?

Він знову скидає.

– Егей, важка депутатська доля, – глузливо тягне Михайло. – Не тільки бабусь розважати доводиться, а й діточок. А Снігурок того не треба? – робить вульгарний жест. – Я б не відмовився пограти з ними в рольові ігри.

– Ти – типу приколіст? Може, сам напнеш бороду й підеш розважати дітвору? А? Слабо?

– Чого відразу я? Я тільки подарунки з мішка роздавати вмію. А дітям треба якісь пісеньки співати. Он, у Роста донька є – він, напевно, купу байок новорічних знає. Його нарядімо.

– Стопе! Чого раптом одразу Рост? Ви нічого не поплутали?

Дивлюся на цю перепалку й тихо посміююся. Чоловікам за тридцятник перевалило, а поводяться як молодші школярі.

– Ви ще в преф розіграйте, кого нарядимо і відправимо до дітей, – хмикаю.

Що це за депутат, який не може ногою тупнути й кулаком по столу стукнути, щоби підлеглі десяток ряджених йому організували? За щучим велінням, за моїм хотінням подати сюди Санту!

– О, Жека, ідея мені подобається. Нумо! Отже, на кону – костюм Діда Мороза. Хто програє, той сідає в сани й мчить на три дитячі заходи. А потім повертається до нас і ділиться враженнями та, бажано, відео стриптизу Снігурки.

Усі зі сміхом погоджуються. Кожен упевнений, що якщо не виграє, то точно не програє. Ми ж у житті всі переможці, фартові. Я теж посміююся, оскільки за останні роки жодного разу з тріском не програвав. Сподіваюся, і зараз фортане.

Однак цього разу чомусь спочатку все йде якось не так, і примхлива дівка Фортуна нахабно відвертається від мене.

– Отже, спонсор сьогоднішніх дитячих свят – наш щасливчик Євген Кремінь! – ірже Ростислав.

– Тільки спонсор? – перепитую, хапаючи за хвіст слизьку надію відкупитися від свавілля.

– Ні-ні, це я образно, готуйся – моя помічниця вже під’їжджає з костюмом, – Давид задоволено хмикає.

Я намагаюся заперечувати й обурюватися, але всі сприймають це як кумедну гру й тільки потішаються у відповідь.

Далі починається безглуздий спектакль. Мене вбирають Санта Клаусом, вручають у руки мішок і саджають у машину, де на мене вже чекає розчервоніла Снігурка.

– Олена в курсі, що робити, – інструктує мене помічниця депутата. – У багажнику ящики з подарунками.

Я в шоці намагаюся гортати у смартфоні якісь новорічні пісеньки та загадки, бо в пам’яті з дитинства не залишилося жодної, а сином чи донькою Бог мене ще не нагородив. Читаю набори літер, але в голову, як на зло, нічого не лізе. Ну що за дурня? Де я, а де Дід Мороз? Який із мене масовик-витівник? Я в школі всі концерти самодіяльності вперто обходив десятою дорогою. Здається, після дитячого садка жодного віршика на публіку не виголосив, а на музиці завжди просто відкривав рот, якщо треба було співати. Бідні дітлахи…

Ми приїжджаємо до нового бізнес-центру, Снігурка-Оленка веде мене до зали, звідки лунають радісні крики.

– Ходімо швидше, нас уже кличуть. Чуєте? – підштовхує мене, щоб увійшов у клітку з левами першим.

– Могла б уперед піти, розігріти натовп, – бурчу під ніс.

– Вони вже й так на вас зачекалися, розігріті – аж палахкотять.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «( Не)фартовий Санта, Аля Морейно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "( Не)фартовий Санта, Аля Морейно"