read-books.club » Дитячі книги » Чорний вир, Сергій Козлов 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорний вир, Сергій Козлов"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чорний вир" автора Сергій Козлов. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Чорний вир, Сергій Козлов» була написана автором - Сергій Козлов, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Дитячі книги".
Поділитися книгою "Чорний вир, Сергій Козлов" в соціальних мережах: 

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати

Жив–був Заєць у лісі і всього боявся.

Боявся Вовка...

Боявся Лисицю...

Боявся Пугача.

І навіть куща осіннього, коли з нього обсипалося листя, – боявся.

Прийшов Заєць до Чорного Виру.

– Чорний Вире, – каже, – я у тебе кинуся і потону: набридло мені всіх боятися!

– Не роби цього, Зайцю! Потонути завжди встигнеш. А ти краще іди й не бійся!

– Як це? – здивувався Заєць.

– А так. Чого тобі боятися, якщо ти вже до мене приходив, потонути зважився? Іди й не бійся!

Пішов Заєць та по дорозі зустрів Вовка.

– От кого я зараз з'їм! – зрадів Вовк.

А Заєць йде собі, посвистує.

– Чому ти мене не боїшся? Чому не біжиш? – крикнув Вовк.

– А нащо мені тебе боятися? – каже Заєць. – Я біля Чорного Виру був. Чого мені тебе, сірого, боятися?

Здивувався Вовк, підібгав хвоста, задумався.

Зустрів Заєць Лисицю.

– А–а–а!.. – посміхнулася Лисиця. – Парна зайчатинка тупотить! Іди–но сюди, вухастику, я тебе з'їм.

Але Заєць пройшов, навіть голови не повернув.

– Я біля Чорного Виру, – каже, – був, сірого Вовка не злякався, – ото хіба вже тебе мені, руда, боятися?..

Настав вечір.

Сидить Заєць на пеньку посеред галявини; прийшов до нього пішки поважний Пугач у хутряних чобітках.

– Сидиш? – запитав Пугач.

– Сиджу!– сказав Заєць.

– Не боїшся сидіти?

– Якби боявся не сидів би.

– А що такий пихатий став? Чи то осмілів на ніч?

– Я біля Чорного Виру був, сірого Вовка не побоявся, повз Лисицю пройшов – не помітив, а про тебе, старий птах, і думати не хочу.

– Ти йди з нашого лісу, Зайцю, – подумавши, сказав Пугач. – Дивлячись на тебе, всі зайці такими стануть.

– Не стануть, – сказав Заєць, – всі ж бо...

Прийшла осінь. Листя сиплеться...

Сидить Заєць під кущем, тремтить, сам думає:

"Вовка сірого не боюся. Лисиці рудої – ані крапельки. Пугача мохноногого – тим більше, а от коли шарудить листя і обсипається – страшно мені... "

Прийшов до Чорного Виру, запитав:

– Чому, коли листя сиплеться, страшно мені?

– Це не листя сиплеться – це час шарудить, – сказав Чорний Вир, – а ми – слухаємо. Всім страшно.

Тут сніг випав. Заєць бігає по снігу, нікого не боїться.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний вир, Сергій Козлов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорний вир, Сергій Козлов"