Читати книгу - "У солодкому морквяному лісі, Сергій Козлов"

Більш за все заєць любив моркву.

Він сказав:

– Я б хотів, щоб у лісі замість ялинок росли морквини.

Білка найбільше любила горіхи.

Вона сказала:

– Я б хотіла, Зайцю, щоб замість шишок на твоїй моркві росли горіхи.

Ведмедик найбільше любив мед.

Він сказав:

– Я б хотів, щоб восени йшли повільні медові дощі.

Їжачок найбільше любив сушені гриби.

Він сказав:

– Нехай твої дощі, Ведмедику, почнуться після того, як я назбираю грибів.

Отак все і вийшло. Замість ялинок за одну ніч виросли морквини.

Заєць спиляв дві морквини і потяг до себе в хатку.

На морквяних хвостиках виросли горіхи. Білка набрала їх великий кошик та сховала в дуплі найбільшої морквини.

Їжачок ходив між морквин та збирав гриби.

А під осінь полилися повільні медові дощі.

Заєць їв моркву з медом.

Білка – горіхи з медом.

Їжачок – гриби з медом.

А Ведмедик цілими днями стояв на морквяному узліссі з роззявленою пащею.

І тільки коли темніло, – зовсім ненадовго, зовсім трішечки, – гарненько облизавши всі чотири медові лапи, лягав спати...

А всі вовки з лісу пішли. Тому що вовки не люблять солодкого.