Читати біографію - "Біографія Василя Стуса"

Навчання

У 1944–1954 роках Василь навчався в Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Потому вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці.

Разом із Олегом Орачем, Володимиром Міщенком, Анатолієм Лазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородьком був членом літературного об'єднання «Обрій», товаришував з майбутнім єврейським та молдовським поетом і перекладачем Левом Беринським.

Закінчивши 1959 року навчання з дипломом із відзнакою, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки проходив службу в армії на Уралі.

Під час навчання і служби почав писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке, переклав близько сотні їхніх творів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено.

Перші кроки на творчій ниві

У 1959 році в «Літературній Україні» опублікував свої перші вірші з напутнім словом Андрія Малишка. Пам'ятник на місці будинку на пр. Перемоги, 119, де у 1965—1972 мешкав В. Стус

У 1961–1963 роках викладав українську мову та літературу в середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом працював підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку.

З березня по жовтень 1963 року — літературний редактор газети «Соціалістичний Донбас». Зокрема, працював в україномовній частині редакції цієї газети (з квітня 1963 року до квітень 1965 року в світ вийшло 509 номерів українського «Соціалістичного Донбасу» накладом по кілька десятків тисяч примірників.

Власне Василь Стус був зарахований на посаду першого літературного редактора газети, в підпорядкуванні якого було чотири перекладачі та дві друкарки. Працював сім місяців, доки не вступив в аспірантуру і не поїхав до Києва на навчання. Вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР у Києві із спеціальності «Теорія літератури». Тема дисертації — «Джерела емоційності художнього твору (на матеріалі художньої прози)».

За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

Арешти і ув'язнення

Стус швидко здобув популярність завдяки своїм творам, які сприймалися як виклик статус-кво в радянському суспільстві. Його роботи часто зосереджувалися на таких темах, як страждання та несправедливість, відображаючи його власний досвід життя за репресивного радянського режиму.

Він був кілька разів арештований за свою політичну діяльність і твори, провівши загалом дев'ять років у в'язницях або трудових таборах між 1965 і 1985 роками. Під час ув'язнення написав кілька поетичних збірок, зокрема «Сонце над Донбасом» та «Небо над Колимою». Ці твори були широко оцінені критиками як одні з найсильніших проявів незгоди проти радянської влади в той період.

Стус помер у в'язниці 4 вересня 1985 року за загадкових обставин, які залишаються нез'ясованими досі. Його смерть викликала міжнародний резонанс і активізувала підтримку українського дисидентського руху як в Україні, так і за кордоном. У 1989 році австрійський уряд посмертно нагородив його премією Гердера за внесок у літературу та правозахисну діяльність.

Вклад в національно-визвольну боротьбу

Він був провідною постаттю в національному відродженні української культури та мови в радянську добу, а його твори розглядаються як невід’ємна частина українського літературного канону. Поезія Стуса характеризується ліричною красою, глибокою прихильністю до української нації, потужною критикою радянського життя. Його творчість надихнула покоління письменників і справила тривалий вплив на українську літературу.

Сьогодні Стуса згадують як одного з найважливіших українських поетів і дисидентів, який пожертвував собою заради свободи та справедливості. Його спадщина продовжує надихати українців як вдома, так і за кордоном, які прагнуть до демократії та прав людини у своїй країні.

Бібліографія Василя Стуса