read-books.club » Драматургія » Печера філософів, Збігнєв Херберт 📚 - Українською

Читати книгу - "Печера філософів, Збігнєв Херберт"

919
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Печера філософів" автора Збігнєв Херберт. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Печера філософів, Збігнєв Херберт» була написана автором - Збігнєв Херберт, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Драматургія".
Поділитися книгою "Печера філософів, Збігнєв Херберт" в соціальних мережах: 

Назва п’єси Збіґнева Герберта відсилає до Платонового «Міфу про печеру», де нефілософів дорівняно до в’язнів у печері, які спроможні дивитися лише в одному напрямку й всякчас обманюватися. Від істинного світу ідей до них доходять нечіткі тіні. І тільки філософ може вибратися з печери, постійно ставлячи собі питання й шукаючи відповідей. Із філософської «Печери» Герберта таланить втекти лише Сократові — й лише у смерть.
Через це навдивовижу красиве інтертекстуальне плетиво, майстерно стилізоване під античну драму і пересноване алюзіями на класичні й християнські тексти Ніцше, Еліота, Сартра, невпинно прозирає наше тривожне «тут і зараз»: несприйняття інакшості, несправедливі вироки, передчуття війни, «ті самі промови, пам’ятники, в’язниці — одне безкінечне свинство».
Підтримка підготовки цієї публікації не означає, що Європейська комісія підтверджує її зміст, який відображає лише думки авторів і комісія не може нести відповідальність за будь-яке можливе використання цієї інформації.

Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна переви­да­ва­ти, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».
ISBN 978-617-7654-66-6
ISBN 978-617-7654-34-5
(Серія «Особливі прикмети»)
JASKINIA FILOZOFÓW
Copyright © 1956, Zbigniew Herbert
All rights reserved
© Лариса Андрієвська, український переклад, 2021
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2021

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

Збіґнев Герберт

Печера філософів

Дійові особи:

СОКРАТ

ВАРТІВНИК

ПОСЛАНЕЦЬ РАДИ

ПЛАТОН

КСЕНОФОНТ

КСАНФІЙ

ФЕДОН

ФЕДР

ЛАХЕТ

КСАНТІППА

КРИТОН

ДОГЛЯДАЧ ПРАХУ

ХОР

УЧНІ

Пролог

Музика. Пронизливий голос сопілки на тлі гуготіння барабана й міді. Сцена порожня, без жодних декорацій. Заходять хористи. Одягнені в короткі світлі плащі. На головах гострі шпичасті шапочки. Обличчя сильно напудрені[1].

ПЕРШИЙ ХОРИСТ (із глибоким уклоном): Слово про Сократа, cина повитухи й каменяра.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Історія, на якій ви можете зломити зуби.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сповнена слів, аналогій і пауз.

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: На жаль, без дії.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Хто не взяв харчів із дому, ще має змогу вийти.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: Вам повернуть гроші за квиток.

ПЕРШИЙ ХОРИСТ: П’єса, як уже мовилося, про філо­софа.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Який жив довго.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Трудився на освітянській ниві.

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Проте не помер природною смертю.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Що надає його постаті присмак сенсації.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: А також щипку героїзму.

ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Упродовж трьох актів вам доведеться напружувати вашу допитливість.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Аби розв’язати цей вузол.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Із піднесеної брехні і пласких гіпо­тез.

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Заради цього ми змушені послуговуватися чужими очима.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Отож тут знáйдеться дещо і для короткозорих, і для далекозорих.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: Найменше для тих, у кого хороший зір.

ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Автор просив вибачити його й передати, що він не дає відповіді.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Каже, що й сам не знає.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Заявляє, що якби знав, написав би цей твір німецькою.

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: А не скликáв би акторів і не смикав би за мотузки.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Ну що ж, але він не знає.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: І ми, хто цю п’єсу погоджування на все довели аж до краю, також мусимо з цим погодитися.

ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Пом’якшувальною обставиною є той факт, що п’єса походить із прадавніх часів.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Тоді техніка для прослуховування була на низькому рівні.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Сократ щойно винайшов діалектику[2].

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Практичний посібник для слідчих суддів уклали значно пізніше.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Саме тому засуджений бешкетував так довго.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: А його голова, яку викинуло на високий берег нашого часу, має затерті риси.

ПЕРШИЙ ХОРИСТ: Ми не втнемо потомкам такого фортелю.

ДРУГИЙ ХОРИСТ: Усі, кого вишлють по той бік, матимуть на шиї камені, і на кожному викарбують статті, за якими їх умертвили.

ТРЕТІЙ ХОРИСТ: Усі інші матеріали знищать, щоби вони не спокушали психологів.

ЧЕТВЕРТИЙ ХОРИСТ: Кількох безвинних і непогрішних ми забальзамуємо. Їхні твори ми теж забальзамуємо й показуватимемо черні. Цілком безкоштовно.

П’ЯТИЙ ХОРИСТ: Таким чином людство визволиться від драм, а ще від мистецтва, яке зароджується із сумнівів.

ШОСТИЙ ХОРИСТ: І зостанеться лише історія, доведена геометричним способом.

Звук, який нагадує посвист батога.

ХОР: Ми починаємо.

Акт перший

СЦЕНА ПЕРША

Кам’яна в’язниця. Морок. На лежанці чоловік, накритий плащем. Ліворуч сходи. Мале вікно. Заходять Посланець Ради і Вартівник[3].

ПОСЛАНЕЦЬ: Спить?

ВАРТІВНИК: Спить. Постійно спить. І вдень спить, і вночі.

ПОСЛАНЕЦЬ: Хворіє?

ВАРТІВНИК: Ні. Каже, що звикає до смерті. Оригінал.

ПОСЛАНЕЦЬ: Розбуди його.

ВАРТІВНИК: Вчора він просив мене його не турбувати. Сюди постійно приходять люди й мучать його. А ти його учень?

ПОСЛАНЕЦЬ: Ні. Державна справа.

ВАРТІВНИК: Ага, то інша річ. (Тормосить сплячого за плече й гукає.) Гей, чоловіче! Повернись-но з морочливої країни марень на цю безплідну й кам’янисту землю! Тебе я кличу!

Чоловік прокидається, спускає ноги з лежанки, прикладає руку до очей. Вартівник регоче.

ПОСЛАНЕЦЬ: Я до тебе, Сократе.

СОКРАТ: А-а-а (позіхає).

ПОСЛАНЕЦЬ: Я перервав твій сон?

СОКРАТ: Так.

ПОСЛАНЕЦЬ: Що тобі снилося?

СОКРАТ: Ніщота — стихія лагідна і заколисувальна.

ПОСЛАНЕЦЬ: Я розумію — щось таке, як море. Ти впізнаєш мене?

СОКРАТ: Ні.

ПОСЛАНЕЦЬ: Я посланець Ради. Прийшов до тебе з місією (робить Вартівникові жест, щоби той зоставив їх самих).

СЦЕНА ДРУГА

ПОСЛАНЕЦЬ: Позавтра, як тобі відомо, прибуває корабель з Делоса[4]. Тобто позавтра ти вип’єш отруту. Мабуть, сам розумієш, що ми відкопали цей давній релігійний припис лише заради того, щоби полегшити тобі втечу.

СОКРАТ: Так.

ПОСЛАНЕЦЬ: Отож Рада занепокоєна твоєю неквапливістю. Що ти собі міркуєш, власне кажучи?

СОКРАТ: Просто мені подобається це помешкання. Досі я ходив вулицями, і мої виступи мали випадковий характер. Була це, власне, збірка більш чи менш дотепних афоризмів. Тепер я маю школу, як і кожен поважаний софіст. Завдяки вам я створюю дивовижну річ — систему.

ПОСЛАНЕЦЬ: Не глузуй. Містом кружляють поголоски про твій останній виступ на тему законів. Кажуть, ти був блискучий, хоча й дуже реакційний.

СОКРАТ: Ну-ну.

ПОСЛАНЕЦЬ: Ти висунув там тезу, що законів слід дотримуватися.

СОКРАТ: Так.

ПОСЛАНЕЦЬ: Навіть коли вони жорстокі до нас.

СОКРАТ: Навіть тоді.

ПОСЛАНЕЦЬ: Я, Сократе, звичайний урядовець і хотів би це чітко зрозуміти. Бо річ здається мені важливою.

СОКРАТ: Так і є, без сумніву.

ПОСЛАНЕЦЬ: Тільки не заважай, поки я казатиму. Відповідай «так» або «ні». Фінікійські купці сповіщають, що в серці Африки живуть племена, які складають людські жертви. Такий їхній закон. Лакадемонський закон наказує умертвляти слабких дітей. Що ти на це, Сократе?

Сократ мовчить.

ПОСЛАНЕЦЬ: Якби у нас з’явився тиран і видав ухвалу, що треба відрубати праву долоню всім дорослим афінянам — що ти сказав би про афінян, які прийняли би такий закон? Напевно, вони впали би тоді до рівня рабів.

Сократ мовчить.

ПОСЛАНЕЦЬ: Звісно, ти можеш сказати, що за нашим законом стоїть мудрість народу, а за тамтими — безум тиранів. Але, мабуть, у суті речей однаково, хто автор: один дурень, а чи п’ятсот. Питання в тому, чи всі на це погоджуються. Хіба я щось не так кажу?

Сократ мовчить.

ПОСЛАНЕЦЬ: І як розпізнають, чи вони справді погоджуються? З удоволених фізій чи з процесій хлопців зі смолоскипами? Ти сам чудово знаєш, що це завжди можна розпізнати. Отож з чого? З того, що всі слухаються законів, навіть коли внутрішньо бунтують. Таким чином, Сократе, твій захист законів є по суті захистом влади. І то влади абсолютної. Ти тоталітарист.

СОКРАТ: Кажи далі.

ПОСЛАНЕЦЬ: Ось уже кілька років, як в Афінах не виконали жоден смертний вирок. Засуджені виходять із в’язниці у білий день, ідуть до Пірея, сідають на корабель, а потім пишуть дошкульні листи з Криту або Мілета. Іноді присилають пару-трійко оболів: «за незабутнє перебування в чарівному готелі біля підніжжя Акрополя».

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Печера філософів, Збігнєв Херберт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Печера філософів, Збігнєв Херберт"