Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

– Що ви... припиніть...

– Помовч, лялечко, такі, як ти створені не для розмов. Я розумію, чому Дамір запал на тебе. Кожен чоловік зрозуміє. Але твоя єдина чеснота – покірність.

Його рука накриває мої груди та стискає. Я скрикую, але він не звертає уваги.

– Ти стогнатимеш піді мною від задоволення та звиватися як на гарячій сковорідці, благаючи не зупинятися. Повір, знаю, про що говорю.

– Покидьок, – шипить Вільдана.

Бєльський гмикає, я мотаю головою, намагаючись вирватися з його пальців, але вони тримають як капкан.

– Не варто упиратися, хоча, звичайно, опір заводить.

Він вистачає мене за волосся, і я схлипую від болю.

– Любиш, жорстко? Не проблема. Тебе купував Дамір, я знаю, тому не роби з себе недоторку.

Від сказаного я холоднішаю. Хочу побачити реакцію Вільдани, їй, мабуть, огидно, але нічого не виходить. Його долоня перебирається на другі груди, спускається нижче.

– Цей сарафан нам заважає, ти не знаходиш? – шепоче він на вухо, змушуючи здригатися. – Куплю тебе, крихітко. Куплю за таку ціну, що твоєму Бахтеярову не снилося. Ти не пручайся.

Через тканину сарафану він гладить мій лобок. Хочу стиснути ноги, але розумію, що тоді тільки посилю його торкання.

– А, може, ти хочеш присолодити мене своїм ротом, ставши на коліна, як справжня першокласна повія? – практично муркоче він, та мене пересмикує від гидотності.

Чути звук блискавки, що розстібається, на штанах. Тиск на мою голову посилюється.

– Давай, лялечко.