Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

хабара може бути як службова особа, яка в силу використання наданої їй влади чи службового становища могла вчинити (не вчинити) певні дії, такі службова особа, яка в силу своїх повноважень могла давати вказівки і контролювати діяльність інших організацій. Суб'єктом одержання хабара має визнаватись і службова особа, яка не уповноважена була вчинювати обумовлені хабарем дії, але могла вжити заходів до вчинення таких дій іншою службовою особою завдяки своєму службовому становищу.

Про поняття "службова особа" див. главу 5 розділу І.

7. До обтяжуючих обставин одержання хабара, передбачених ч. 2 ст. 368 КК, відносяться:

— одержання хабара у великому розмірі;

— одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище;

— одержання хабара за попередньою змовою групою осіб;

— одержання хабара повторно;

— одержання хабара, поєднане з його вимаганням.

До особливо обтяжуючих обставин, передбачених ч. 3 ст. 368 КК, відносяться:

— одержання хабара в особливо великому розмірі;

— одержання хабара службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

8. Зміст понять “великий розмір'' і “особливо великий розмір" визначається в п. 1 примітки до ст. 368 КК. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це є необхідним і у випадках, коли як хабар було передано майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо) При визначенні вартості предмета хабара слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості (див. п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).

Відповідно до п. 14 зазначеної постанови ПВСУ при кваліфікації одержання хабара за ознаками великого або особливо великого розміру судам належить керуватися приміткою до ст. 368 КК виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент вчинення цього злочину.

За змістом закону, не об'єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, кожен з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватись як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна їх сума перевищує останній. У зв'язку з цим послідовне одержання одного хабара у великому, а іншого — в особливо великому розмірі (і навпаки) належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за ч. 2 і ч. 3 статті ст. 368 КК.

Коли ж умисел службової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих такс або у формі поборів, данини тощо), її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною ст. 368 КК. Якщо при цьому окремі епізоди одержання хабарів були вчинені в період дії різних розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, їх розміри повинні визначатись окремо щодо кожного епізоду, а загальний розмір — шляхом складання розмірів хабарів по всіх епізодах.

Якщо при умислі службової особи на одержання хабара у великому або особливо великому розмірі нею було одержано з причин, що не залежали від її волі, лише частину обумовленого хабара, яка не досягає показників відповідного розміру, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання хабара у розмірі, який охоплювався її умислом (див. п. 14 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).

9. Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, які зазначені в п. 1 примітки до ст. 364 КК і посади яких згідно зі ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в ч. 1 ст.9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із ст. 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій[413]. Наведені у вказаних статтях переліки службових осіб є вичерпними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

10. Під одержанням хабара за попередньою змовою групою осіб необхідно розуміти вчинення цього злочину двома і більше службовими особами, які попередньо домовились про його спільне вчинення і діяли як співвиконавці.

Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати дії, обумовлені із хабародавцем, чи усвідомлював він, що в одержанні хабара беруть участь декілька службових осіб. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співвиконавців.

Розмір одержаного групою осіб хабара визначається виходячи із загальної вартості одержаних цінностей, послуг чи виконаних робіт. Якщо хабар одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із співучасників злочину, якому про це було відомо, несе відповідальність за одержання хабара за таких кваліфікуючих обставин, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим чи особливо великим.

Службова особа, яка одержала хабар без попередньої домовленості з іншою службовою особою, а після цього передача тій його частину, несе відповідальність за сукупністю злочинів — одержання й давання хабара (див. п. 16 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5).

11. Повторним у відповідності з п. 3 примітки до ст. 368 КК визнається вчинення цього злочину