Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
***
З самого ранку ми ходили по ринку. Ліза тормозила коло кожної ятки, обнюхуючи абрикоси, перебираючи вишні, полуниці й згрібаючи зелень з прилавків із таким завтяттям, ніби планувала від сьогодні посадити нас на веганську дієту.
Бринза порушила новомодний раціон.
— Це на салат, — пояснила Ліза.
— Тут все на салат, — підняв сумки з харчами я.
Ми спинилися набрати закруток, і я підбадьорився. В'ялені помідори, мариновані корнішони, печериці й перець, солодка кукурудза й кабачкова ікра в банках — це те, що робить будь-яку трапезу ліпше.
Сонце вже добряче припікало маківку, коли ми дійшли ярмарку для туристів. Ліза вивчала все такими жадібними очима, наче з іншого материка прилетіла, і зрештою залипла коло ятки з гончарними виробами.
— Ти в Опішні на них не надивилася? — запитав я, марно намагаючись прикрити голову.
— Дідусеві сподобалося б, — задумливо протягнула вона, ковзаючи пальцями по хвильках на горняті.
— Скільки? — запитав я в крамаря.
— Я не думаю, що воно мені треба, — прикусила губу Ліза.
— Якщо хочеться, значить треба, — розплатився я. — Ходімо!
Вона була тихою всю дорогу додому. Аж надто. Я почав сумніватися, чи, часом, не розбурхав якісь тужливі спогади. Зазвичай Ліза любить таке — безглузді дрібнички, яким надає сенс. Але що, як цього разу, сенс вона надала не найкращий?
— Слухай, я просто хотів… — почав було я, поставивши сумки на стіл у їдальні.
Однак Ліза урвала мене обіймами. Вона повисла на моїй шиї, а потім стисла її й прошепотіла на вухо:
— Спасибі, що вважаєш мої бажання важливими.
Я трошки підвис.
Як вони можуть бути не важливими, коли важлива вона?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.