Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Запах спиляного дерева навколо. Як же він мені подобається!

Будинок гарний не лише зовні, а й усередині. Меблів ще немає, але я під враженням від майстерної різьблення, якою декорований кожен куточок. А сходи на другий поверх – і зовсім витвір мистецтва. Таких дивовижних візерунків я ще не бачила. Навіть віконні рами тут начебто з виставки ексклюзивних виробів із дерева.

- Я хочу тут жити, - ледве промовила вголос.

- Я радий, - обіймає мене, притискає до себе. Відчуваю, що в поперек щось упирається. Вже просить сексу на новому місці… у нашому домі. - Я хотів показати тобі ще дещо. Перемістимося, так буде швидше.

- А брати?

- Нехай погуляють поки що. Там їх Сарик розважає, - почувся смішок від мого чоловіка, що досить незвично. - Гарний він мужик. Залишив його поки що тут керуючим. Та він і сам не налаштований був їхати. Каже, одним продажем цієї ферми забезпечив своїх онуків.

- А я переживала, що ти тиснув на нього, щоб він тобі її продав. Мені здавалося, Сарик горів своєю справою.

- Ну... Без умовлянь не обійшлося, - знову заплющує мені очі, - ми прибули, можеш дивитися.

Я б не впізнала місця, в якому ми опинилися, якби не дерево… Те саме дерево, під яким ми вперше займалися сексом. Але цього разу довкола все встелено квітами різних видів. Лиса галявина перетворилася на квітковий сад.

- Гарно, - я різко обернулася, щоб подивитися на свого чоловіка, але від несподіванки сіпнулася.

Дженард стоїть навколішки біля моїх ніг.

- Пробач мені за те, що тут сталося, - він схилив голову. - Це було так чудово і водночас жахливо. Я хотів би, щоб ти запам'ятала тільки наш дикий секс, а не ту розмову, яка відбулася після. Я помилився… дуже помилився. Я хотів, щоб ти мене зненавиділа і більше не захотіла бачити. Я не планував цього. Думки дозріли тут, коли мені зірвало дах. Я збожеволів і накинувся на тебе, тоді розуміючи, що не зможу забути твої бурштинові очі, але й не зможу бути поряд із тобою. Я мусив піти, стриматися, але не зміг… Довелося дати тобі привід мене ненавидіти. Пробач мені.

- Знаєш, я взагалі не пам'ятаю нічого поганого з того дня, - відповідаю з усмішкою, - тоді ти мені навіть відкритий комплімент зробив... Сказав, що не зустрічав таких гарних жінок, як я. А після того… нічого не пам’ятаю.

- Хіба я не казав тобі, що ти чудова? - дивиться на мене, так само стоячи на колінах, я задумливо хитаю головою. - Ти ж сама знаєш, що неймовірно красива. Чоловіки так і валяться, коли ти проходиш повз. Згадай то відвідування мого складу. Робота на цілий день стала... А Морі досі заїкається.

- Не вмієш робити компліменти.

- Ти найпрекрасніша жінка у світі, сто з лишком років я не зустрічав нікого хоча б на краплю схожого на тебе... Я тебе кохаю всім серцем... Ти мені вже простила? Я можу підвестися?

- І я тебе кохаю всім серцем.

З романтикою покінчено. Вже притискає мене до дерева, задирає спідницю, піднімає ноги.

- Якщо добре старатимешся, то пробачу.

- Ах ось як... Я зроблю все, що від мене залежить…

Ну а далі він старався цілих півгодини. Я майже вибачила, але сказала, що треба повторювати частіше, щоб закріпити результат старань.

Повернулися до братів, які розважалися на фермі. Де вони лише футбольний м'яч знайшли, не уявляю. Бігають, як хлопчаки, граються, Ені спостерігає за ними з розчуленням. Помітивши нас, зупинилися, підійшли ближче.

- У мене для вас теж подарунок, - каже Калеан і простягає конверт.

- Невже це те, що я думаю? - Розтягую обличчя в посмішці. - Ти нарешті виділив мені гроші, щоб я відкрила свій магазин?

Калеан насупився, трохи хитнув головою, і я зрозуміла, що в конверті щось інше. Розкрила його, вже готуючись натягувати вдячну посмішку. Знаю Калеана дуже добре, він дарує щось практичне, всім потрібне зовсім не те, що я просила. У конверті виявилася путівка на острів із зарезервованим бунгало на два тижні.

- Дякую, - кажу щиро, подарунок не найкращий, але досить непоганий.

- Кхм… сестро, - втрутився Елім, - я тут теж подарунок підготував, але, бачу, вже неактуально, - простягає мені такий же конверт від туристичної фірми. Заглядаю в нього вже зі сміхом. На щастя, курорт молодший брат вибрав інший та з можливістю зміни дат.

- Аліто, я теж підготував для вас подарунок, - Кірам дістає з внутрішньої кишені конверт.

- Ох як несподівано! На цей раз Тихий океан, а не Індійський…

Брати дивляться винно, але очі сміються. Могли б порадитися та зробити спільний подарунок. Недовго думали і зійшлися на тому самому.

- Так, подарунок Джена ми затьмарити не зможемо ...

- А що стосовно магазину, Аліто? – чоловік зацікавився.

- Та я вже років двадцять прошу Калеана виділити мені грошей на створення особистого бренду одягу. Я вигадала концепцію, назву, у мене цілий альбом із малюнками. Але Калеан щоразу каже, що цим займатися складно, мені це ні до чого, наші акції і так приносять достатній дохід, працювати не потрібно. Але ж я для душі хотіла свою справу.