Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Гордій не спав майже всю ніч.

А якщо вона не прийде?

Думка, яка була гранично проста, свердлила мозок не гірше за бормашину. І висмоктувала останні залишки терпіння. Якби було можна, він би зірвався з місця і побіг до дівчини зараз, о третій, а ні, вже о четвертій ранку. Але Лола, напевно, бачить десятий сон і думати забула, що завтра у них зустріч.

Гордій знав, у якому готелі та й у якому номері зупиняться дівчата. Данило вибрав.

Це була ніяка не лотерея. А затія Данила. Він підстеріг подругу, ту саму Інну біля під'їзду Лоли і просто змусив її погодитися на поїздку. Інакше погрожував приходити щодня до Лоли та просити її повернутися до Гордія.

Загроза була така собі, все це розуміли. Але дівчині дійсно потрібен був відпочинок, треба було відволіктися. Тому скріпивши серце, але Інна погодилася.

А потім ця історія з Ігорем. Хто ж знав, що світ такий тісний. Виходило, що відволіктися потрібно не тільки Лолі.

А Гордій не зміг встояти. Виписався з лікарні, трохи зміцнів і полетів за ними слідом. Він мав три з половиною дні. У перший дівчата скрізь були разом, а ось у другій – пощастило.
І тепер він кидався по ліжку, не міг знайти положення, щоб заснути. Спина та сідниці все ще давалися взнаки. Але цілком було терпимо. Залишилися лише глибокі гематоми, рубці вже затягувалися. Все ж таки місяць пройшов.

О пів на шосту, так і не стуливши очей за всю ніч, Гордій підвівся, прийняв прохолодний душ, поголився і почав збиратися. Так, рушник, змінна футболка, плавальні шорти довше, щоб не лякати відпочиваючих слідами порки... Сонцезахисні окуляри, захисний крем, аптечка. Ще вода, головний убір, телефон...

Наче все?

У них сьогодні сніданок був у ланч-боксах, Гордій попросив і на Лолу. А ось обід був запланований у місці сплаву, на привалі у середині шляху.

Залишилося ще сорок хвилин...

Гордій склав речі у стильний новий рюкзак, куплений саме для цієї поїздки, і вийшов у внутрішній двір готелю. Примостився на тапчан біля басейну. Вранці уло ще свіжо. Але це допомогло підбадьоритися і зовсім не втратити голову від непроханих думок.

Власне, думка була одна. Та сама.

А як не прийде?

Ну тоді він вдереться до неї в номер, згрібе її в оберемок і...

Що далі – Гордій не знав. Одна справа - згрібти в оберемок. А інше – змусити знову повірити, довіритися. Тут імпульсивно діяти не можна. Тоді що? Що тоді, як не прийде?

Десять хвилин до семи.
 

айшов у ресторан, забрав ланч-бокси.

Сім хвилин.

Попрямував у бік рецепції.

П'ять...

Чотири...

Серце стукало, як заведене. Він оглядався щохвилини, гадаючи, з якого ліфта може з'явитися Лола.

Три...

У голові загуло. Він дивився на табло ліфтів, ось один поїхав нагору, ні, до шостого поверху.

Лола жила на четвертому.

Ще один мигнув табло і почав спускатися. До третього...

- Доброго ранку! - пролунало поруч.