Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

Вкладаючись спати, Маргарита, щоби запобігти подальшим дзвінкам, забрала телефон до себе в кімнату. Вона поставила його біля ліжка на диванну подушку, поклала зверху ще дві подушки і накрила цю подушкову гірку ковдрою. Вранці Маргарита туманно і невиразно пригадала, що вночі її розбудили приглушені, але тривалі дзвінки, вона знайшла між подушками слухавку і, позіхаючи, пробурмотіла: «Дай мені поспати, любий Максе!» Глибокий і добряче п'яний голос жалібно промовив: «Але я так тебе кохаю!» – на що вона відповіла: «Я тебе теж, Максе!». У слухавці почулося схлипування, і тоді вона запхала схлипуючу слухавку під подушку.

Маргарита не була певна, чи це було навсправжки, чи тільки їй наснилося. Так чи інак слухавка лежала біля подушки поряд із телефоном і тихенько пікала.

Розділ 14,

у якому Маргарита дає мамі добру пораду, відхиляє мамину добру пораду і страждає від надмірного споживання крюшону

Цієї середи Маргариті зовсім не хотілось іти на зустріч із мамою. Дівчині не виходив із голови «Макс», і вона не знала, що їй робити. Зізнатися мамі, що вона в курсі? Чи вдавати, ніби вона вірить у якогось телефонного ідіота, не вартого того, щоби про нього говорити? Мама завжди казала, що, коли сумніваєшся, треба поводити себе так, як «спонтанно» підказує тобі серце. «Якщо так, – подумала Маргарита, прямуючи до «малого італійця», – то найкраще наразі про цю справу просто забути. Чого мене мають обходити мамині проблеми? Я не знаю жодної доньки, котра була би порадницею власній матері в любовних справах! Хоча мама – точно не єдина мати, яка має любовні справи! Матері – дорослі та мудрі. Вони самі знають, що робити, – сказала собі Маргарита. – Проте, з іншого боку, – заперечила вона сама собі, – якщо вони ховаються з телефоном у туалеті, це свідчить, що вони, властиво, не знають, що їм робити. І що вони зовсім не мудрі!»

Зайшовши до «малого італійця», Маргарита вирішила залишити розв'язання проблеми для мами. Якщо мама має потребу поговорити про Макса, вона, напевно, це зробить! А якщо вона цього не зробить, то це означатиме, що в неї немає такої потреби!

Мама не мала потреби говорити про Макса. Натомість вона мала потребу говорити про Гінцеля. Гінцель зранку телефонував їй на роботу.

– Було дуже погано чути, – сказала мама, ріжучи свою піцу. – Доводилося страшенно кричати. Зв'язок з такими маленькими островами завжди поганий! – Мама поклала до рота шматочок піци. – Мабуть, – сказала вона з повним ротом і невинним поглядом, – мабуть, учора ввечері то був Гінцель, який намагався додзвонитись і ніяк не міг прорватися!

Маргарита опустила ніж і виделку і з розкритим ротом витріщилася на маму. Це було справді нечувано!

– Принаймні сьогодні я розібрала номер телефону, за яким йому можна подзвонити! – мама зазирнула у свою торбинку, витягла звідти папірчик і тицьнула його Маргариті. Маргарита не взяла записки.

~ Подзвони йому сьогодні ввечері, – порадила мама, – він сказав, що вечорами його завжди можна там застати. Він чекає твого дзвінка, правда!

– Якщо він хоче зі мною поговорити, – сказала Маргарита, -то сам може подзвонити мені!

– Вчора він намагався. Кілька годин поспіль! – Мама знову заходилася пиляти піцу. – Він тому мені сьогодні й зателефонував, що вчора не зміг до нас додзвонитися!

– Мамо, а тепер, будь ласка, зупинися, – вигукнула Маргарита, – і припини бавитися в службу шлюбних знайомств! Фіг він вчора дзвонив! Його ж звуть не Макс!

– Я просто подумала, що так уб'ю відразу двох зайців, -розгублено сказала мама.

– Яких двох зайців? – спитала Маргарита.

Мама відсунула тарілку з піцою. Апетит у неї, очевидно, випарувався.

– Заєць номер один, ~ сказала вона, – я би пояснила ті дурнуваті дзвінки, а заєць номер два – помирила би тебе з Гінцелем.

– На зайця номер один не купиться навіть Меді, – саркастично зазначила Маргарита. – До речі, то саме вона просвітила мене щодо існування Макса. – Маргарита побачила, як на маминому обличчі з'явився розпачливий вираз, і швидко додала: -Але дитина сприймає це спокійно! Мене вона попросила нічого не розповідати татові, бо він лабільний!

– Це жахливо, – пробурмотіла мама.

– Що жахливо? – не зрозуміла Маргарита.

– Але ж моя наймолодша донька не може бути мені союзницею в моїх позашлюбних зв'язках! – сказала мама. Вона зітхнула. – Напевно, мені треба про все розповісти Закмаєрові!

– В жодному разі! – вигукнула Маргарита так голосно, що Марі-Луїза, яка сиділа за кілька столиків од них, здивовано поглянула в їхній бік. – Ти не можеш завдати бідному чоловікові такого удару, – продовжила Маргарита набагато тихіше, та дуже переконано. – Саме зараз, коли він так тішиться, що поїде з тобою у відпустку в Шотландію, і ширяє від щастя, мов надувна кулька!

– Але ж це неможливо, щоби діти були краще поінформовані про мої інтимні справи, ніж Закмаєр…

– Тільки твої доньки, – перервала маму Маргарита. – Назвімо це «жіночими таємницями». Через кілька днів Меді поїде з Пепі до Зальцбурга, а восени це все перетвориться на позаторішній сніг. А що обходить тата позаторішній сніг? Нічого не обходить!

– Якщо ти так думаєш… – пробурмотіла мама.

– Саме так я і думаю, – сказала Маргарита і кивнула Маріо. їй захотілось еспресо. Маріо підійшов, Маргарита замовила два еспресо.

– Ще щось? – спитав Маріо.

Мама сказала: «Дякую, ні», – і звернулася до Маргарити:

– Якщо я, стара корова, слухаюся твоєї поради, то послухайся ти, молоде теля, моєї! Подзвони Гінцелеві! Ти ж його любиш!

Маргарита похитала головою.

– Не будь така вперта, – сказала мама. – Кожен може трохи показитися!

Маргарита знизала плечима так, ніби ця тема її зовсім не цікавить.

– Яка ти затята! – сказала мама. Маріо приніс еспресо.

– Я би ще випила ґрапи, – сказала йому мама.

– Так, так, – невдоволено пробурчав Маріо, – завжди одне замовлення за одним, аби мої ноги, не дай Бог, не розівчилися ходити!

Маргарита почекала, поки Маріо приніс ґрапу, поставив ке-лішок перед мамою і відійшов, а тоді сказала:

– Я тільки хочу таких стосунків, при яких партнер з повагою ставився би до моїх потреб.

– Ти говориш, як підручник з етики сімейного життя! -вигукнула мама.

Маргарита подивилася на годинник, допила каву і сказала:

– Мамо, це нічого не дасть. Крім того, я