Читати книгу - "Історик"

Тітка Єва була занадто кмітливою, щоб не помітити нашого мовчання або нічого не зрозуміти через мовний бар’єр.

— Хуняді? — запитала вона й додала щось угорською.

— Моя тітка питає, чи є в тебе особливий інтерес до періоду життя Хуняді, — переклала Хелен.

Я не знав, що відповісти, тому сказав, що взагалі мене цікавить історія Європи в цілому. Ця незграбна відповідь спричинила вкрадливий погляд, майже невдоволення від тітки Єви, і я поспішив відвернути її.

— Будь ласка, запитай місіс Орбан, чи можу я поставити їй кілька питань.

— Звичайно, — посмішка Хелен, здавалося, перейняла як моє прохання, так і мотив. Коли вона переклала, місіс Орбан подивилася на мене з обережністю.

— Мені цікаво, — почав я, — чи правда те, що ми чуємо на Заході про лібералізм в Угорщині.

Цього разу Хелен подивилася на мене з побоюванням, і я подумав, що одержу один із тих знайомих поштовхів під столом, але тітка кивнула й попросила її перекласти. Коли тітка Єва зрозуміла питання, вона поблажливо посміхнулася мені й привітно відповіла:

— Тут, в Угорщині, ми завжди цінували наш спосіб життя, нашу незалежність. Ось чому періоди захоплення оттоманами й австрійцями були такими складними для нас. Справжній уряд Угорщини завжди служив на благо народу. Коли наша революція звільнила робітників від гніту й вивела з бідності, ми встановили власні правила правління. — Вона посміхнулася ще ширше, мені так хотілося зрозуміти її краще. — Угорська комуністична партія завжди йде воднокрок із часом.

— Ви вважаєте, що Угорщина процвітає при уряді Імре Надя? З тієї миті, як я заїхав у місто, я побачив зміни, які відбулися після того, як рік тому новий прем’єр-міністр, член партії лібералів, замістив жорсткого прем’єр-міністра від комуністичної партії Ракоші. Чи справді його так підтримує населення, про що ми читали в газетах вдома?

Хелен перекладала трохи нервово, але посмішка тітки Єви була незмінною.

— Відчуваю, ви добре знаєтеся на новинах, юначе.

— Мене завжди цікавили міжнародні відносини. Я дотримуюся тієї думки, що, вивчаючи минуле, ми можемо краще розуміти сьогодення, а не тікати від нього в минуле.

— Дуже мудро. Тоді, щоб задовольнити вашу цікавість, я відповім: Надь надзвичайно популярний у свого народу, він проводить реформи в дусі нашої великої історії.

Тільки за хвилину я зрозумів, що обережна тітка Єва нічого не відповіла, а ще через хвилину я дійшов висновку, що це її дипломатична стратегія, завдяки якій вона залишалася на своєму місці в уряді в часи злетів і падінь радянської політики й угорських реформ. Яке б не було її особисте ставлення до Надя, він тепер очолював уряд, на який вона працювала. Можливо, саме та відкритість, яку він відзначив, перебуваючи у Будапешті, дозволила їй, офіційній особі високого рангу, запросити американця на вечерю. Сяйво її великих темних очей, мабуть, означало схвалення, хоча я не був упевнений, але пізніше виявилося, що я мав рацію.

— А тепер, мій друже, ми мусимо дати вам добре виспатися перед важливою доповіддю. Я з нетерпінням чекаю її і пізніше скажу, яка в мене буде думка щодо неї, — переклала Хелен.

Тітка Єва гостинно кивнула, а я не міг стримати посмішки. Офіціант з’явився поруч із нею, ніби чув її слова. Я зробив слабку спробу попросити рахунок, хоча поняття не мав про місцевий етикет і чи досить поміняв я грошей в аеропорті, щоб заплатити за всі ці чудові страви. Якщо й був якийсь рахунок, то він зник до того, як я встиг його помітити, і був непомітно оплачений. У гардеробі я допоміг тітці Єві надягти жакет, змагаючись за цю честь з метрдотелем, а потім ми сіли в машину, що чекала на нас.

На під’їзді до того чудового мосту Єва сказала кілька слів, після чого шофер зупинив машину. Ми вийшли, щоб помилуватися блиском Пешта й подивитися на дзюркотливу темну воду. В обличчя віяв холодний різкий вітер, він був особливо відчутний після ароматного тепла Стамбула, і я відчував, що от-от побачу безкраї рівнини Центральної Європи прямо за обрієм. Перед очима постав краєвид, який я все своє життя мріяв побачити, мені не вірилося, що я стою й дивлюся на вогні Будапешта.

Тітка Єва щось тихо сказала, і Хелен переклала:

— Наше місто завжди буде великим.

Я надовго запам’ятаю ці слова. Вони повернуться до мене приблизно за два роки після цього дня: тоді я дізнаюся, як сильно Єва Орбан віддана новому реформаторському уряду. Її двоє синів загинуть на площі під гусеницями радянських танків під час повстання угорських студентів 1056 року, а Єва втече в північну Югославію, де зникне в селах з п’ятнадцятьма тисячами угорських біженців із країни, що стала маріонеткою росіян. Хелен багато разів їй писала, наполягаючи на тому, щоб вона дозволила нам викликати її в Сполучені Штати, але Єва відмовлялася навіть подавати документи на еміграцію. Кілька років тому я намагався знайти її, але безуспішно. Коли я втратив Хелен, я втратив зв’язок і з тіткою Євою.

Розділ 40

Наступного ранку я прокинувся й зрозумів, що дивлюся на позолочених янголяток над моїм твердим маленьким ліжком, і спочатку не міг зрозуміти, де знаходжуся. Це було неприємне почуття: знаю, що далеко від дому, але не можу згадати, у якому я місті, Нью-Йорку, Стамбулі, Будапешті чи ще десь. Я згадав, що перед тим, як прокинутися, мені наснився кошмар. Біль у моєму серці нагадував про зникнення Россі. Уранці в мене завжди було це почуття — мені здавалося, що уві сні я був у якомусь похмурому місці і якби залишився надовше, я б знайшов його.

Хелен снідала в їдальні готелю. На столі перед нею лежала газета — я відчув безнадійність, коли побачив надруковані слова на папері, але не міг зрозуміти жодного слова. Хелен весело привітала мене, махнувши рукою. Напевно, комбінація сну, цих заголовків, доповіді, яка дедалі наближалася, відбилися на моєму обличчі, тому що Хелен запитливо дивилася на мене.

— Чому такий сумний? Знову думав про жорстокість оттоманів?

— Ні, тільки про міжнародні конференції.

Я сів поруч і взяв з її кошика булочку й білу серветку. Готель, незважаючи на всю його застарілість, здавалося, спеціалізувався на бездоганних серветках. Булочки з маслом і джемом були чудовими, як і кава, що з’явилася за кілька хвилин. Не було ніякої гіркоти.

— Не хвилюйся, — заспокоювала мене Хелен. — Усі…

— Розірвуть на шматочки? — припустив я.

Хелен розсміялася.

— Ти збагачуєш мою англійську, — сказала вона, —