Читати книгу - "Американська пастораль"

— Спробую, любий, — відказала мати. — Мені вже легше, поговорили — і вже легше. Весь час тримати це в собі я не можу.

— Я розумію, але ж ми не можемо шушукатись при Дон.

Він якось завжди легко розумів свою матір — на відміну від батька, котрий чималу частину життя провів у перепадах настрою та свого ставлення до близьких — від співчуття до ворожості, від співчутливого розуміння до цілковитої байдужості, від м’якої довірливості до нестримуваного гніву. Він ніколи не боявся суперечити їй, ніколи не завмирав здивовано через те, чию сторону вона приймає, чи що її роздратує наступної миті, як траплялося з батьком.

Її індустрією, на відміну від чоловіка, була тільки любов до рідних. Проста душа, вона клопоталася лиш одним — щоб її хлопчикам було добре. Ще дитиною він відчував, що коли вона з ним розмовляє, то нібито пускає його простісінько у своє серце. Що ж до батька, до серця якого він мав доволі вільний доступ, то спершу слід було пробитись через батькове чоло, міцне чоло затятого сперечальника, розкрити його з найменшою крововтратою, а вже тоді добуватися всього іншого.

Яка вона стала маленька, просто дивно! І тут не тільки остеопороз постарався: що не вдалося йому, те зруйнувала Меррі. Зараз мати, за його молодечих років — життєрадісна жінка, якій навіть у доволі зрілому віці кидали компліменти про юнацьку жвавість, була бабусею, із зігнутою та покривленою спиною, із викарбуваним зморшками виразом образи та подиву на лиці. Коли їй здається, що ніхто не бачить, в неї на очах проступають сльози. У цьому погляді — і давня звичка зносити біль, і здивування — як можна такий біль терпіти стільки часу? І однак усі його дитячі спогади (навіть цинічний, зневірений в усьому Джеррі, якби його спитали, підтвердив би їхню вірогідність) повертають йому інший образ матері — високої, яка наче здіймалась над ними всіма, рудуватої білявки, котра пашіла здоров’ям, вміла гарно сміятися і насолоджувалася своїм становищем єдиної жінки в чоловічому оточенні. Зараз — так, а коли він був малий, йому зовсім не було дивно і незвично, що людину однаково легко можна розпізнати за її обличчям і сміхом. Її сміх — не тепер, а раніше, коли ще існували причини для сміху, — він порівняв би з легким птахом у небі, що злітає все вище та вище, а побачивши вас — якщо вам пощастило бути її дитиною, — у недосяжну вись, на вашу превелику радість. Не конче було її бачити, щоб зрозуміти її місце в домі — у домі, який не стільки відображувався в його мозку, скільки й був самим мозком (у Шведа кора головного мозку ділилася не на передні, тім’яні, скроневі й потиличні долі, а на перший поверх, другий поверх і підвал, а ті — на вітальню, їдальню, кухню та інше).

Була одна річ, що гнобила її цілий тиждень, від самого приїзду з Флориди: у сумочці вона ховала лист Лу Левова до другої дружини Джеррі, яку той нещодавно покинув. Чоловік дав Сильвії Левов пачку листів і попросив відправити, але саме цього листа їй рука не піднялася кинути в поштову скриньку. Вона зважилася відкрити його і прочитати, а от зараз привезла з собою, щоб показати Сеймуру.

— Уявляєш, як розлютиться Джеррі, якщо Сьюзен отримає це? Та він лусне од люті. Джеррі — хлопчик гарячий. Завжди заводився з півоберта. На відміну від тебе, любий. Він не дипломат. А твоєму батькові всюди треба запхнути свого носа, йому до лампочки, що з того вийде, головне — запхати носа, куди не слід. От він пошле їй чек, поставить Джеррі в неприємну ситуацію, і Джеррі дасть йому такого прочухана!..

Лист, який вміщався на двох сторінках, починався так: «Люба Сьюзі, чек, який ти знайдеш у листі, для тебе, і нехай про нього ніхто не знає. Ці гроші я знайшов. Сховай їх десь і не кажи нікому. Я нікому не скажу, і ти нікому не кажи. Знай також, що я згадую тебе у своєму заповіті. Гроші ці — тільки твої, ти вільна робити з ними все, що хочеш. Дітям буде своя окрема частка. Якщо тобі захочеться ці гроші вкласти куди-небудь, то я настійно радив би вкладати їх у золото. Долар скоро зійде на пси. Радив би тобі компанії: «Беннінґтон майнз», «Кастворп девелопмент», «Ішлі-Вейґан мінерал корпорейшн». Це надійне вкладення. Назви я взяв із «Бюлетеня Баррінґтона» — я жодного разу не втратив, прислухаючись до його порад».

До листа скріпкою — крий Боже, випаде і залетить десь під диван — був прикріплений чек на ім’я Сьюзен Р. Левов на сім з половиною тисяч доларів. Удвічі більша сума була відправлена їй на другий день після її дзвінка, коли вона сказала, що Джеррі покинув її, зійшовшись із новою медсестрою, і розридалася, благаючи допомоги. Вона сама була новою медсестрою в кабінеті в Джеррі, коли той завів з нею інтрижку, яка скінчилася розлученням із першою дружиною. Мати розповіла Шведові, що, дізнавшись про чек на п’ятнадцять тисяч, Джеррі зателефонував батькові та вилаяв його останніми словами, і вперше в житті в Лу Левова так заболіло за грудиною, що довелось о другій ночі викликати лікарів.

І тепер, через чотири місяці, він знову за своє. «Сеймуре, навчи мене, що робити? Він ходить і горлає: «Друге розлучення, друга розбита сім’я, знову мої онуки залишилися без батька, ще троє дітей, прекрасних дітей, ростимуть без батьківської опіки!» Ти знаєш, як це в нього буває. Він кричить і кричить, бурчить і бурчить — я просто дурію! «Чому мій син з такою легкістю розлучається? Чи колись у нашій родині хтось із кимось розлучався? Ніхто й ніколи!» Я більше не можу, люба. Він дивиться на мене і горлає: «Нехай іде в дім розпусти! Нехай звідти візьме проститутку, одружиться з нею та й квит!» Якщо вони знову посваряться, Джеррі не щадитиме батька. Джеррі ж не має твого такту. І ніколи не мав. Як вони через ту шубку посварилися — пригадуєш? Джеррі зшив шубку з хом’якових шкурок? Мабуть, ти був тоді в армії.

Дістав десь шкурки — у школі чи деінде, — і зшив шубку для якоїсь дівчинки. Думав її потішити. Загорнув шубку, як ведеться, і послав поштою.