Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Пістолетами, гвинтівками, кулеметами, багнетами.
• Навіть поранених, що лежали на землі?
— Так, які вже не могли захищатися. Вони вже нічим не могли зашкодити.
наручники й почали завдавати йому електричних ударів, використавши автомобільний акумулятор.
У цій самій машині його змусили лягти на підлогу разом з іншим чоловіком, то був Франсиско Паес, муляр, що виконував у бараці ремонтні роботи.
«Після поїздки, що тривала десь годину, — пише Набе у своєму свідченні, — ми приїхали до досить великого будинку з дуже маленькими камерами. Через кілька хвилин мене завели до яскраво освітленої кімнати, де роздягли і прив'язали до кушетки.
Там мені знову завдавали ударів електричним струмом, а один чоловік тихим голосом переконував, що буде краще, якщо я говоритиму, бо кінець кінцем усі починають говорити. Думаю, ці тортури тривали десь годину. Потім мене завели до карцеру, де я почав відчувати, що ліва рука в мене паралізована. Я став кричати, просячи, щоб коло мене був хто-небудь. Ніхто не відповідав, але згодом двері відчинили і мене знову прив'язали до кушетки.
Коли я сказав їм, що не можу ворухнути рукою, — писав далі у своєму свідченні Делья Набе, — вони катували мене апаратом, що давав менший струм, тобто я бився в корчах тільки тоді, коли його вмикали на повну потужність».
Після того, як Делью Набе разом з Паесом перевезли машиною на інше місце, їх помістили в камеру, підлогу якої встеляли уламки деревини. Він розповідає, що «невдовзі після приїзду мене підняли й поклали на стіл, прив'язавши руки та ноги, потім змочили мене водою й запустили машину,
• Ви були свідком таких подій?
— Я брав участь у них.
• Чому?
— За якийсь час людина перетворюється в тварину… Ми робили це інстинктивно, вже нічого не усвідомлювали.
• Скількох полонених або поранених ви вбили? Ви можете підрахувати?
— Я б сказав… можливо, 250.
• Ви особисто?
— Так.
• А при якій кількості таких убивств ви були присутні більш-менш безпосередньо?
— Можливо, двох тисячах або трьох.
• Ви добивали поранених?
— Звичайно, поранених, цивільних і тих, кого вбивали без ніякого мотиву. Чоловіків, дітей, жінок, усіх.
• Ви були очевидцем допитів?
— Так, інколи полонених, яких я сам полонив або привів. Я був свідком двадцяти п'яти або тридцяти допитів.
• Ви можете описати їх?
що видавала звук, подібний до циркулярної пилки.
Коли я відмовився відповідати на запитання, мене били по вухах і застосували набагато потужніші електричні розряди, ніж ті, які я витримував доти.
Як скінчилися ці катування, мене стягли на підлогу, обдали тіло водою й лишили мене в спокої на 15 хвилин. Потім знову прив'язали до столу, повторили ту саму операцію, аж поки на кілька годин лишили мене самого — і прив'язаного. Потім заходили кожні п'ятнадцять або двадцять хвилин і ставили мені запитання».
Розповівши про численні переїзди й «сеанси» катувань, Делья Набе стверджує, що його привезли в якусь занедбану місцевість, де наче на якомусь мисі стояв дерев'яний барак.
«За якусь мить, — розповідає він далі, — мені наказали роздягтися й вивели з бараку, зв'язали руки і ноги й допитували далі. Коли я відмовився відповідати, знову почали катувати мене електричним струмом. Але цього разу вже науковим методом, бо я відчував, що якийсь чоловік уряди-годи прикладав стетоскоп до лівої половини грудей і наказував катувати далі або припиняти тортури.
Якоїсь миті я попросив склянку води, бо вже три дні, як не пив ніякої рідини. Мені подали склянку теплої рідини. Випивши її одним духом, я збагнув, що то була сеча, змішана з мате. Вночі вони прийшли й били мене по вухах долонями, всякчас поливали холодною водою й закидали питаннями. Вранці (я помітив світло, що проходило крізь пов'язку, якої вони не знімали
— Гаразд, я взяв у полон хлопця, років, мабуть, сімнадцяти. Я поцілив йому в ногу. Він упав на землю. Був озброєний. Я відібрав у нього зброю, надав першу допомогу, викликав гелікоптер і привіз його на командний пункт нашого підрозділу. Йому надали медичну допомогу, а потім стали допитувати.
• Ви були присутні на допиті?
— Так, почасти. До роботи взявся в'єтнамський фахівець із допитів. Хлопець був поранений у стегно, йому дали кілька уколів і зробили переливання крові. Під час допиту я бачив, як в'єтнамець здер з нього пов'язку і став бити по рані прикладом гвинтівки, знову потекла кров. Хлопець утратив страшенно багато крові. Йому сказали, що знову накладуть пов'язку, якщо він заговорить. Хлопець і далі мовчав. Потім в'єтнамець дістав багнет і розширив рану. Проте марно, хлопця допитували, аж поки вбили його.
•Як?
— Катуванням.
• Як його катували?
з мене) мене вивели з бараку й підвісили до балки, яка, напевне, виступала з покрівлі.
Згодом мене прив'язали до дерева й інсценували розстріл. Я почув, як пролунало кілька пострілів. Потім мене відв'язали й лишили відпочити.
Увечері повернулися і знову піддавали електричним ударам, я насилу міг дихати й відчував, що непритомнію. Коли я отямився, збагнув, що в мене на носі й на вустах маска, мабуть, киснева».
Розповідь Дельї Набе скінчилася тим, що його перевезли до департаменту федеральної поліції в Сан-Мартіні. «Мене кинули там, простертим на тротуарі, через кілька хвилин мене підібрали службовці цього департаменту».
Омар Вальдеррама: заарештований 19 травня 1971 р., стверджує, що о 19.30 його передали департаментові федеральної поліції в Сан-Мартіні. Астматик, він просив ліки, які мав із собою, коли його заарештували, і які в нього забрали. Йому відмовили і не дали ніякого аналогічного препарату. Його посадили до камери, куди крізь вікно і шпари потрапляла вода. Незважаючи на лютий холод, йому не дали ані плаща, ані ковдри. О третій годині ранку другого дня його спонукали визнати як свої цілу низку предметів і паперів. Зазначає, що вчинив так, «щоб мене не мучили й виграти час, щоб хто-небудь мав змогу заявити про мій арешт».
Цього самого дня його перевели до центральної споруди Федеральної служби координації (тепер Федераль-
— Йому обтинали пальці, фаланга за фалангою. Завдавали йому ножем таких глибоких ран, що кров аж цебеніла.
• Як довго це тривало?
— Приблизно три години. Зрештою хлопець знепритомнів. Його вже не могли повернути до тями. В'єтнамець витяг пістолет і вистрелив йому в голову. Коли хлопець був мертвий, йому відрізали статеві органи — кастрували його — й запхали їх йому в рот.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар», після закриття браузера.
