Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

Пригода вивела її з рівноваги сильніше, ніж могло здатися.

Прохолодне повітря ворушило волосся, але Міка відчувала, як палає обличчя і печуть губи, розбиті об власні кулаки. Вона дихала з присвистом, перемагаючи бажання начхати на пристойність і стогнати, скільки заманеться.

– Звичайно, їх засудять, адже закон один для всіх, та й губернатор… – Сухий сміх був схожий на каркання. – Засудять їх, а винуватою залишусь я. Хіба не знаєте, як це відбувається? Згадайте, звідки з'явився Нелюд. Ставленик Ківіра кинувся вершити правосуддя, і його зненавиділи, тому що свої лиходії кращі, ніж чужа справедливість. Не хочу, щоб «випалювачам» співчували через мене. Через архівну вискочку, яка полізла, куди не треба, і штовхнула на криву доріжку пристойних людей! Вважайте це моїм особистим бзиком.

Поруч пирхнув кінь. Візник заспокійливо погладив його по морді й відчинив двері карети.

– Тримайтеся міцніше, – попередив серйозно.

Позаду наростали тупіт і гомін.

Екіпаж рвонув уперед. Міка вчепилася в сидіння, запевняючи себе, що витерпить. Нічого страшного. Просто глибокі подряпини та ґуля. Вже не кровоточать.

Прокляття! На повороті вона приклалася скронею об стіну, і шиєю знову скотилася в'язка крапля.

Ями, вибоїни, горбки…

Ями…

Ями…

Коні зупинилися зненацька.

Міка невчасно зрозуміла, що гадки не має, куди прямував Тимор. Дістатися Кавунової вони не встигли. Невже до лікарні?

– Ходімо. – Візник став на підніжку, подаючи руку. – Нехай на вашу рану гляне знаюча людина.

– Чейна? Підозрюю, він призначить мені розтин. – Втім, Міка бачила: це не лікарня – певне, житловий квартал, причому досить бідний. – Де ми?

– Біля мого дому. – Тимор не ворухнувся, коли Міка сперлася на його долоню всією вагою.

– А знаюча людина?..

– Моя дружина.

– Вона справді існує? – вирвалося неввічливе. – Вибачте…

Низький паркан, обплетений барвінком ґанок, нещодавно відремонтовані сходи…

– Я не схожий на того, хто має дружину? – у тоні Тимора не було образи.

«Простий роботяга середніх років, що харчується соняшниковим насінням, хурмою, недозрілою суницею і купленими булочками, мало скидається на зразкового сім'янина. А потім він за хвилину ламає кістки двом молодим відгодованим бугаям і говорить про вбивство як про щось звичайне. Чи варто дивуватися, що я не уявляю, хто він насправді?» – Міка зойкнула, через роздуми зачепившись за поріг.

– Не дуже, – відповіла чесно. – Думаю, візником ви раніше теж не працювали. Розшук? Армія? Невже Жовта рада?

У передпокої горіла свічка. Зі спальні виглянула невисока жінка з блідим обличчям, тривожно глянула на гостю.

– Принесу лампу, – одразу ж розібралася в ситуації.

Вона зникла на кухні, загриміла посудом.

– Каторга, – безпристрасно промовив Тимор. – Кар'єри. І Рада. Три риски, до речі. Гадаю, ви вже знаєте, що це означає.