read-books.club » Любовні романи » Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті 📚 - Українською

Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

237
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила" автора Тетяна Барматті. Жанр книги: Любовні романи / Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 96 97 98 ... 102
Перейти на сторінку:

Якоїсь миті, я просто загубилася, розгойдуючись верхи на Ларі, закинувши голову вгору. Не знаю, скільки ми пробули у спальні, але здавалося цілу вічність. Ображеним не виглядав жоден чоловік, а в мене, наче якийсь біс із задатками німфоманки вселився. Хоча, можливо, минуло не більше години, тільки в мене все змішалося в голові.

Нахилившись до Ларі, я вп'ялася в губи чоловіка поцілунком і ледь не закам'яніла, відчувши дотик до іншої чарівної дірочки, яку ніхто і ніколи не чіпав. По суті, мені просто був нецікавий анальний секс, як такий. І зараз я просто не знала, що робити і чи варто спробувати. Раптом ми затьмаримо нашу першу шлюбну «ніч» не дуже приємними відчуттями?

– Ти… ніколи? – Плутано прошепотів Сан, ласкаво, але наполегливо змушуючи мене розігнутися.

– Ніколи.

– Тобі не подобається? – Зацікавлено уточнив Шанліс.

– Я…

Відповіді не було, але Ларі, піднявши мене за стегна, зробив особливо глибокий поштовх, вибиваючи з грудей не тільки стогін, а й залишки повітря. Схлипнувши, я закотила очі, а потім відчула руку у себе між ніг, яка ніжно пестила мій клітор. Здається, з мене хочуть випитати всю правду.

– Як мені… Ларі! Як мені може подобатися… – пробурмотіла я, буквально задихаючись, – якщо я ніколи не пробувала?

– Ти хочеш спробувати? – Спокійно, я б навіть сказала, дуже доброзичливо видихнув Дарак і його рука накрила мої груди, почавши їх масажувати. Ось же, нелюди.

Як тільки я хотіла відкрити рота і просто відповісти, що нічого не знаю, Ларі знову почав робити жорсткіші поштовхи, змушуючи мене буквально підстрибувати на ньому, наче на породистому жеребці якомусь. Хтось явно хоче, щоб я відповіла позитивно, але…

Ледве не муркочучи від своєї ж ідеї, я вперлася спиною в груди Сана, дозволяючи чоловікам проявити себе і досягти моєї згоди. Піднести мене вкотре на вершину блаженства, де я зможу розсипатися на уламки, згоряючи від нестримного задоволення.

– І що ти вирішила? – Промуркотів задоволено Дарак і чоловіки переглянуся.

Хмикнувши, я подивилася на дракона. Ще на початку нашої шлюбної ночі він не міг підпустити до нас нікого з нагшасів, а зараз із цим не було жодних проблем, що не могло не радувати.

– Я спробую все, що ви захочете в нашому ліжку. Будь-які пози, рольові ігри, навіть чортів БДСМ у розумних межах, – видихнула я і все-таки не змогла стримати підступної посмішки. – Тільки…

– Тільки? – У тиші, що настала, голос Шанліса звучав досить голосно.

– Ви для мене щось зробите.

– Світлано, ми і так тобі все зробимо, – похитав головою Сан.

– Це, швидше за все, досить важко, а може й неможливо зовсім, але у вас стимул буде рухатися вперед, – чесно зізналася я.

– То чого ти хочеш? – Рішуче поцікавився у мене Ларі, вже готовий на все.

– Я… сумую за своїми рідними, – підібгала я губи, розуміючи, що таки вибрала невідповідний момент. – Розумію все, але мені хоч іноді зв'язуватися з ними. У нас у світі є відео зв'язок, можливо, за допомогою магії можна щось придумати, – до кінця моєї промови мій голос зовсім стих і я зітхнула, прикривши очі.

Тільки я могла знайти нам нове завдання, ще не знаючи, як все пройшло на землях людей, хто виявився щуром і чому хлопчина сказав, що його послали демони.

– Світлано… – приголомшено пробурмотів Дарак, здається, саме він першим прийшов до тями. – Дівчинка наша. Ми все зробимо, знайдемо спосіб, але зробимо, чуєш?

– Так… – пробурмотіла я, відчуваючи якщо не руки, то хвости на своєму тілі. – Напевно, я все ж таки винна вам аванс, – зважилася я, засуваючи свій страх легкого болю куди подалі. І я, і чоловіки чудово розуміли, що вистачило б тільки мого прохання, щоб вони зробили все можливе. А решта – це просто дурні відмовки.

– Світлано, ми зачекаємо… – похитав головою Шанліс.

– Ні вже… – хмикнула я. – Якщо жити, то на повну котушку, якщо шлюб, то тільки з коханим, коханими, якщо задоволення, то без кордонів, – рішуче видихнула я. – Я вам довіряю.

Не минуло й секунди, як я потрапила в новий ураган пестощів, хоча чоловіки не поспішали переходити до активних дій, явно боячись завдати мені болю. Ну і що я скажу з приводу нашого загального експерименту – біль був незначним, а емоції та задоволення на грані з позбавленням почуттів.

_

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 96 97 98 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"