read-books.club » Бойовики » Точка Обману 📚 - Українською

Читати книгу - "Точка Обману"

155
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Точка Обману" автора Ден Браун. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 96 97 98 ... 139
Перейти на сторінку:
поділися. Друже, вибач за те, що ми пішли з корабля, але, сам розумієш, ця ніч не для безалкогольних напоїв. Не хвилюйся, ми дуже міцно поставили «Гойю» на якір і залишили горіти світло на вході до рубки. Потайки сподіваємося, що нашу посудину хто-небудь викраде і тоді Ен-бі-сі купить тобі новий корабель. Не хвилюйся, жартую. Ксавія погодилася залишитися на борту стежити за порядком. Вона заявила, що вважає за краще посидіти на самоті, а не святкувати разом з натовпом п’яних рибалок. Уявляєш?

Толланд посміхнувся, зрадівши, що корабель під наглядом. Ксавія була жінкою дуже серйозною і не любила галасливі гулянки. Шанований морський геолог, ця жінка славилася здатністю говорити те, що думає, із саркастичною прямотою.

— Треба сказати, Майку, — продовжував голос на автовідповідачеві, — що вечір сьогодні просто приголомшливий. Тепер ти пишаєшся, що ти науковець, еге ж? Усі теревенять про те, наскільки вигідне це відкриття для НАСА. Втім, нехай ця НАСА йде у дупу! Для нас це ще краще. Напевно, після всього, що відбулося сьогодні, рейтинг «Дивовижних морів» підніметься на декілька мільйонів пунктів. Тепер ти зірка, чоловіче. Справжня. Вітаємо. Зроблено бездоганно.

У трубці пролунала приглушена розмова, потім’ знову той самий голос сказав:

— До речі, про Ксавію. Щоб ти не надто носа задирав, вона хоче тебе за щось вишпетити. Ось послухай.

На автовідповідачеві зазвучав гострий як бритва голос Ксавії:

— Майку, ти божество, і так далі, і тому подібне. І оскільки я тебе так люблю, то погодилася сьогодні побути нянькою твоєї іржавої доісторичної бляшанки. А якщо чесно, то я не проти хоч трішки побути осторонь від цього натовпу хуліганів, яких ти чомусь називаєш ученими. А ще, додатково до ролі няньки, мені доручили зміцнити репутацію злої корабельної відьми і зробити все від мене залежне, щоб не допустити твого перетворення на самозакоханого хвалька. Звичайно, після такого успіху це може виявитися справою нелегкою. Тому я зверну твою увагу на ляпсус у фільмі. Так-так, саме ляпсус, ти розчув правильно. Рідкісний для Майкла Толланда випадок грубої логічної помилки. Не хвилюйся, на землі живуть лише три людини, здатні це помітити, і всі вони придуркуваті морські геологи без щонайменшого натяку на почуття гумору. Приблизно як я. Ти ж знаєш, що говорять про нас, геологів: ми повсякчас шукаємо помилки! — Вона розсміялася. — У будь-якому випадку це нісенітниця, дрібниця. Крихітна деталь з області петрології. І говорю я про неї виключно для того, щоб зробити тобі гидоту і зіпсувати вечір. Адже ти можеш одержати стосовно цього пару дзвінків, тому я і вирішила тебе попередити, щоб у розмовах зі сторонніми ти не здавався повним ідіотом, хоча, як ми всі знаємо, ти саме такий і є. — Вона знову розсміялася. — Я не дуже вписуюся у всякі там вечірки, тому і залишилася на борту. Не переймайся і не передзвонюй мені: я увімкнула автовідповідач, тому що чортова преса дзвонить безперервно. Сьогодні ти справжня зірка, навіть попри ляпсус. Я тобі все поясню, як тільки повернешся. Чао.

На лінії запала тиша.

Майкл Толланд спохмурнів. Помилка в його документальному фільмі?

Рейчел Секстон стояла в туалеті літака й уважно розглядала своє відображення у дзеркалі. «Яка я бліда і змарніла, — подумала вона, — набагато гірша, ніж припускала». Жахливі події сьогоднішнього дня дорого їй обійшлися. Цікаво, коли ж припиниться оце тремтіння? І коли вона зможе без страху дивитися на океан? Знявши берет, виданий їй на підводному човні «Шарлотта», Рейчел розпустила волосся. Так наче краще, подумала вона. Принаймні більше схожа на саму себе.

Дивлячись в очі власному віддзеркаленню, вона побачила сильну втому. Але під нею відчувалася рішучість. Рейчел усвідомлювала, що це у неї від матері. Ніхто не сміє їй указувати, що робити. Цікаво, чи бачила її матір те, що сталося?

«Хтось намагався вбити мене, мамо. Хтось намагався вбити нас усіх...»

Уже вкотре за ці декілька годин вона перебрала подумки імена ймовірних злочинців: Лоуренс Екстром... Марджорі Тенч... Зак Герні. Кожен мав свої мотиви. А найгірше те, що кожен володів достатніми засобами. «Президент нічого не підозрює», — сказала Рейчел сама собі. їй дуже хотілося вірити, що людина, яку вона поважала набагато більше за власного батька, є лише безневинним спостерігачем на цьому загадковому спектаклі.

Ми й досі нічого не знаємо.

Не знаємо, хто і чому.

Рейчел дуже хотіла б мати відповіді на ці запитання для Вільяма Пікерінга. Але натомість виникали лише нові проблеми.

Вийшовши з туалету, Рейчел здивувалася, не побачивши на місці Майкла Толланда. Коркі дрімав поруч. Вона озирнулася і помітила, як Майкл вийшов з кабіни, а пілот повісив на місце слухавку радіотелефону. В очах ученого читалася тривога.

— Що трапилося? — спитала Рейчел.

Толланд похмуро переповів звістку.

Помилка в його фільмі? Рейчел вирішила, що Майкл надміру драматизує те, що сталося.

— Найпевніше, це якась дрібниця. Вона не сказала, у чому конкретно полягає помилка?

— Щось із області петрології.

— Тобто структури каменю?

— Так. Сказала, що окрім неї це можуть помітити лише жменька фахівців-геологів. Таке відчуття, що та моя помилка стосується складу метеорита.

Рейчел аж рота розкрила — вона зрозуміла, про що йдеться.

— Хондри?

— Не знаю. Але цей збіг може бути випадковим.

Рейчел погодилася. Саме хондри залишалися тією ниточкою, на якій і досі міцно тримався доказ достовірності метеорита.

Коркі прокинувся і протер очі.

— Що тут відбувається?

Толланд розповів.

Астрофізик незадоволено скривився і похитав головою:

— З хондрами проблем немає, Майку. Ніяк не може бути. Усі дані у тебе від НАСА. І від мене. Вони бездоганні.

— Тоді яку іншу петрологічну помилку я міг зробити?

— Хтозна. А що взагалі можуть знати про хондри морські геологи?

— Гадки не маю. Але вона говорила дуже впевнено.

— Враховуючи обставини, — зауважила Рейчел, — гадаю, що ми повинні спочатку поговорити з цією жінкою, а вже потім з Пікерінгом.

Толланд знизав плечима.

— Я чотири рази набирав номер, але вмикався автовідповідач. Швидше за все, вона в гідролабораторїї та нічого не чує. І до ранку навряд чи одержить мої повідомлення. — Толланд замовк, дивлячись на годинник. — Хоча...

— Хоча що?

Океанограф пильно поглянув на Рейчел.

— А чому ти вважаєш за важливіше поговорити спочатку з Ксавією, а вже потім з Пікерінгом?

— А якщо вона дійсно скаже що-небудь про хондри? Я вважаю, це критично важливо. Зараз у нашому розпорядженні вельми суперечливі відомості. Вільям Пікерінг

1 ... 96 97 98 ... 139
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Точка Обману», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Точка Обману"