Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

“Вона мене зрадила.” Це все що лунало в моїй голові, я стільки разів відчував її брехню і деяку агресію в мою сторону яка швидко зникала. Я просто не звертав на це увагу, запевняючи себе що то мені просто здається.

– Нумо, приступимо до головного в цій розвазі, начепімо на мою собачку намордник з нашийником, щоб не сміла кусатися і псувати настрій своєму господарю.

Ілайя взяла до рук рабський нашийник.

– Тримай його міцно хлопці, ато ще втече – на її обличчі я побачив божевільний вищір – Ну що, готовий любий служити мені? Ах стривай, як ти там казав, здається: “Я готовий зробити будь-що заради коханої жінки!” І от я даю тобі таку можливість. Роби! – і вона одягає на мене рабський нашийник.

Далі все пролітає швидкими нестерпними спогадами, рабські артефакти! Біль! Аукціон! Батіг! Біль! Моріння голодом, ще одне покарання! Аукціон! Ще один! Батіг, нестерпний біль! Удари!  Удари! Біль! Вживлені ланцюги! Знову нестерпний біль від якого хотілося рвати на собі шкіру!

******

Я прокидаюся посеред ночі, підриваюся з ліжка важко дихаючи і відчуваю як по мені стікає холодний піт. Це був сон. Лише сон. Найгірший який взагалі міг тільки бути. Я з гуркотом вдихаю, й падаю назад на ліжко.