Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

1825

Березень, 31. У Кибинцях помер батько Гоголя Василь Опанасович.

1826

Січень. Гоголь разом з К. Базилі та П. Мартосом починає видавати рукописний журнал «Метеор литературы».

Січень—березень. Гімназисти починають видання рукописного журналу «Северная заря», в якому Гоголь бере участь як один з авторів і оформлювачів обкладинки. В одному з чисел цього видання, ймовірно, була вміщена його повість «Брати Твердиславичі».

Січень—липень. Гімназисти випускають рукописний журнал «Литературное эхо» (№ 1‒6).

Червень. Зі спогадів В.І. Любича-Романовича: «Перший прозовий твір Гоголя був написаний у Гімназії і прочитаний публічно на вечорі Редкіна. Називався він “Брати Твердиславичі, слов’янська повість”. Наш гурток розніс її нещадно і постановив негайно ж знищити. Гоголь… цілком спокійно розірвав свій рукопис на дрібні клаптики і кинув у палаючу піч».

Гоголь починає «Книгу всякої всячини, або Підручну енциклопедію», матеріалами якої згодом скористався, працюючи над «Вечорами на хуторі біля Диканьки».

Серпень, 1—16. І.С. Орлай, призначений директором Рішельєвського ліцею в Одесі, від’їздить з Ніжина.

Серпень—жовтень. Гоголь складає епіграму на наглядача Є.І. Зельднера.

Жовтень, 1—15. Василівку відвідує Д.П. Трощинський, про що Гоголь дізнається з листа матері. Відповідаючи їй 15 жовтня, він дякує за докладний опис візиту Трощинського, на прохання якого надіслати свої твори відказує, що не хоче показувати «якийсь ефемерний дріб’язок», але збирається «зробити що-небудь більш гідне уваги освіченого вельможі, благодійника Малоросії».

Листопад, 23. В листі до матері Гоголь говорить про «новий переворот» у своїх творах: «Рід їх тепер цілковито особливий».

Протягом року. У рукописному журналі Гімназії «Метеор литературы» вміщено вірш Гоголя «Новосілля» («Негода»).

1827

Січень, друга половина. У Гімназії поновлено шкільний театр.

Лютий, 1. З листа Гоголя до матері: «Масляну ми сподіваємося провести найкращим чином. Театр наш готовий цілком, а з ним разом скільки задоволення!»

Лютий, 7—13. Масляна. В Ніжині — Всеїдний ярмарок. У Гімназії йдуть шкільні вистави у присутності великої кількості глядачів.

Березень, 12—19. Гоголь важко хворий, перебуває в гімназичній лікарні. Про це, події в Гімназії та місті він пише Г.І. Висоцькому 19 березня: «Я холонув поступово і розучився брати палко до себе все, що відбувається. Без радості й без горя, у глибоких роздумах стою я над дорогою життя, безмовно оглядаючи майбутнє. З хвилин твого вибуття в душі моїй залягла порожнеча, якесь безжиттєве почуття. І ось ти мене вивільнив із мого мертвого супокою. Я тепер все той самий, як і раніше, веселий, відданий тобі, з вигляду холодний, але в серці полум’яний до почуттів дружби… Масляну ми провели чудово. Чотири дні підряд був у нас театр, грали прекрасно… Чекаємо з дня на день нашого нового директора Ясновського… У Ніжині тепер безупинний рух між греками; галасують, сперечаються у магістраті, хочуть нового правління… Про себе скажу, що я пролежав цілий тиждень хворим; я був хворий доволі небезпечно, навіть був у відчаї щодо одужання і тепер тільки починаю вчитися ходити, падаю від слабкості…»

Березень, 24. У листі до матері Гоголь пише про господарчі справи, пов’язані з пошуками управляючого, а також, згадуючи батька, зізнається в любові до садівництва: «Весна наближається. Час найвеселіший, коли весело можемо провести його. Це нагадує мені часи дитинства, мою палку пристрасть до садівництва. <…> я ніколи не залишу сього вишуканого заняття, хоч би й зовсім не любив його. Воно було улюбленою справою татуся… Через рік вступлю я на службу державну».

Квітень, 6. Вітаючи матір зі святом Пасхи, Гоголь дякує за надіслані кошти і зізнається, що витратив їх на книжки: «Мій план життя тепер навдивовижу суворий і точний в усіх відношеннях, кожна копійка тепер має у мене місце. …За Шиллера, котрого я виписав із Лемберга, дав я 40 карбованців — гроші вельми немалозначні, як на мій стан: та я нагороджений з надміром і тепер кілька годин протягом дня проводжу з найбільшою приємністю. Не забуваю також і росіян і виписую що лишень виходить найпрекраснішого».

Квітень, перша половина. Шість вистав шкільного театру пройшли в Гімназії.

Квітень, 16. Колишній інспектор К.А. Мойсеєв доносить Конференції Гімназії, що пансіонери читають недозволені книжки.

Професор російської словесності П.І. Нікольський подає в Конференцію рапорт з вимогою заборонити шкільний театр, оскільки на нього немає спеціального дозволу, а шість зіграних спектаклів були «з якимись особливими, тільки невідомо чиїми, доповненнями і додатками…»

Квітень, 16—17. Вистави шкільного театру в Гімназії тимчасово заборонені.

Квітень, 26—30. Поведінка вихованців Гімназії викликає невдоволення професури. Зокрема, у Гоголя виник конфлікт зі старшим професором М.В. Білевичем.

Травень, 7. Старший професор М.В. Білевич подає в Конференцію Гімназії рапорт про стан «дисципліни і моральності» вихованців.

Червень, 26. З листа Гоголя Г.І. Висоцькому: «…я осиротів і зробився чужим у порожньому Ніжині. Я іноземець, який забрів на чужину шукати те, що лишень перебуває в самій вітчизні… Як важко бути заритим разом зі створіннями низької невідомості у безголосся мертве! Ти знаєш всіх наших існувателів, всіх, хто населив Ніжин. Вони затисли корою своєї земності, нікчемного самовдоволення високе призначення людини. І між цими існувателями я маю плазувати… З них не виключаються й дорогі наставники наші. Тільки між товаришами, та й то небагатьма, знаходжу інколи, кому б сказати що-небудь».

Серпень, 19 — грудень. Гоголь навчається у дев’ятому (останньому) класі Гімназії.

Серпень—вересень. У Гімназії поновлені репетиції шкільного театру.

Вересень, 26. Старший професор М.В. Білевич звинуватив Гоголя разом з іншими гімназистами у вживанні спиртних напоїв. На його вимогу відбулося позачергове зібрання Конференції, на якому лікар К.К. Фібінг засвідчив відсутність ознак сп’яніння в гімназистів.

Жовтень, 3. Гоголь відвідує Покровський ярмарок, який тими днями відбувався в Ніжині.

З листа Гоголя до П.П. Косяровського: «Ще від самих часів минулих, від самих років майже неусвідомлення, я палав незгасаючим жаданням зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоч найменшу користь. Тривожні думки, що я не зможу, що у мене стануть на шляху, що не дадуть можливості принести їй хоч найменшу користь, кидали мене у глибокий відчай. …бути в світі і не означити свого існування — це було для мене жахливо. Я перебирав подумки всі стани, всі посади в державі й зупинився на одному. На юстиції. Я бачив, що тут роботи буде найбільше, …що тут тільки буду істинно корисним людству. Неправосуддя, найбільше у світі нещастя, більше за все краяло моє серце. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втратити, не зробивши блага».

Протягом року. Гоголь поповнює «Книгу всякої всячини» історичними