Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Доброго вечора, Вікторе Сергійовичу, - здивовано привіталася молоденька дівчина. Зазвичай стриманий, ввічливий, не рахуючи рідкісних моментів, зараз чоловік зовсім не був схожий на себе. Верхні гудзики сорочки розстебнуті, краватка теліпається на шиї, ніби її довго нервово смикали. А найголовніше погляд. Страшний і чорний.

- Настя вдома? - кинув на диван піджак і кейс.

- Так. У себе в кімнаті.

- Не турбувати нас. - Наказав через плече і швидким кроком полетів нагору, перестрибуючи через сходинки.

Аліна від чогось поспішила до кімнати, перед цим забравши піджак господаря і віднісла його до кімнати для прання.

Віктор знову кулаки стиснув, зупинившись перед дверима. Глибоко вдихнув, заспокоюючись. Він їй влаштує. Трахатись з іншим захотіла? Мало їй? Він нагадає як це, коли трахає власний чоловік. Повернув ручку, повільно двері відкриваючи. Настя обернулася. З руки випав гребінець, але вона тут же його підняла. Подив. Нерозуміння. Радості нуль.

- Вітя? - навіть без макіяжу вона була ідеальна. Як він цього не помічав? Хоча, помічав, звичайно. Саме тому і вибрав. Друга причина після грошей. Він любив захоплюватися жінками, а ця була ідеалом. У тонкому халатику мереживному і білизні білій. Вона завжди стежила за собою. Ніяких балахонів, безформних засмальцьованих халатів. Його дружина вміла одягатися і підносити себе. Або це вона вдяглася так через Стаса? О котрій там концерт у Багірова закінчується? Віктора від цієї думки підкинуло. - Що ти тут робиш? Я думала, ти зі Стасом.

«Це ти зі Стасом, стерво» понеслося в мізках чоловіка.

- Я зрозумів, що ніяке турне не може мені замінити тебе, - повільно увійшов, прикриваючи за собою двері. - Я страшенно скучив. Спочатку тебе не було, потім я полетів. Що ж це за родина така? - оманливо спокійним голосом, що приховує справжні почуття.

- В якому сенсі? - Настя помітно напружилася, інстинктивно запинаючи міцніше халат і повертаючись до дзеркала, старанно розчісуючи розпущене волосся. - Сталося щось? Ти ніколи не приїжджав ось так без причини.

- Ти причина, кохана. Хіба чоловік не може скучити настільки, щоб кинути все і зірватися до власної дружини? - Віктор потягнув вузол краватки, послаблюючи його, і стягнув через голову, кидаючи на підлогу. Настя в дзеркалі простежила поглядом за шматком чорної тканини, і нервово проковтнула, відчуваючи, як сохне в горлі.

- Ти не можеш. Ніколи раніше ти не приїжджав просто так. - відклавши гребінець, Настя потягнулася за тюбиком крему. Крижані пальці почали швидко відкручувати кришечку, але Віктор в два кроки подолавши відстань між ними, вихопив з її рук тюбик і кинув в кут столика.

- Він тобі не знадобиться.