Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

що збіглася тут із цілої колишньої Росії. Появилися численні російські часописи ворожі українству. У вересні виявилось уже зовсім виразно, що Німеччина сприяє об'єднанню України з Росією. В цій критичній ситуації увійшов Український Національний Союз в переговори із гетьманом, щоб рятувати загрожену українську державність. Переговори скінчились без успіху для українців.

Січові Стрільці, в тому часі розсіяні по всіх областях України, були тим станом дуже занепокоєні та вижидали на рішення і дальші накази Стрілецької Ради, яка весь час пильно стежила за подіями та обмірковувала нові завдання Січових Стрільців в тяжкій для українського народу ситуації.

Соціяльно-політичний світогляд Січового Стрілецтва

Але, як з одного боку Січових Стрільців дратувало надзвичайно тяжке національно-державне становище українського народу, яке рівнялось майже повній ліквідації основ незалежного національного будівництва, започаткованого Четвертим Універсалом Української Центральної Ради, так з другого боку іх обурював новий реакційний режим, який зліквідував ті всі соціяльні та економічні здобутки і права, які вибороло українське селянство та робітництво впродовж революції. Московські та польські поміщики, ставши головною опорою гетьманського режиму, при збройній допомозі німецьких і австрійських окупаційних військ, відновили на Україні старий суспільний лад з-перед революції, відбираючи від селян назад втрачену землю, та заводячи брутальну систему соціяльного терору та визиску. Зовсім довільно, без ніякої контролі почали вони накладати на селян високі грошові контрибуції. Ці контрибуції стягали поміщики при помочі окупаційного війська або т. зв. «карательних отрядів», зложених переважно з московських офіцерів, які били й катували селян. По селах заведено кріпацькі порядки, селян гонили на роботу на панські лани, без огляду на те, чи вони обробили своє поле, чи ні.[187]

Заборонено відбути в Києві Всеукраїнський Селянський З'їзд, а рівночасно відбувались численні з'їзди російських реакціонерів, які підготовляли повалення української державности. Полк. Коновалець пише у своїй праці:

«Внутрішньо-адміністраційний режим у той час доходив до шпилю безглуздого соціяльного терору проти селянства і робітництва та національного – проти живіших проявів стихійного національного руху. Серед народних мас почало кипіти, невдоволення селянства і робітництва переходило в завзяте обурення та бажання помсти… «[188] Українське селянство, доведене до краю, почало збройний спротив проти поміщицьких карательних відділів та окупаційного війська.

На ці відносини мусіло гостро зареагувати глибоко діткнене соціяльне чуття Січових Стрільців. Пробуваючи по селах усієї України, вони пізнали ближче селянський народ, який творив основу української нації. Пізнали життя селян, їх тяжку працю і злидні. Самі, переважно діти галицького села, глибоко співчували з недолею тих чорноробів, що століттями каралися в тяжкій соціяльній неволі та пробудилися у вогні революції до нового життя. Січові Стрільці зі щирим серцем відносились до селянства, як до своїх найближчих братів, живо інтересувались його життям, освідомляли його національно, помагали йому в праці та все ставали в його обороні.

Впродовж війни і революції Січові Стрільці достаточно пізнали інтереси та домагання народних мас. Вони пішли за ідеями Т.Шевченка, який «як апостол соціяльного визволення селянства, був рівночасно Прометеєм державного визволення України та пов'язував ці ідеї у нерозривну єдність національного і соціяльного ідеалу».[189] Ці ідеї були основним дороговказом усієї свідомої молодої української генерації, яка вступила в бойові лави Українських Січових Стрільців, щоб їх здійснити в боротьбі проти російського царату.

По лінії цих принципів простувала весь час січово-стрілецька думка, праця і боротьба.

І якраз тому, що Січове Стрілецтво, дозрівши духово і політично в процесі української революції, бачило в Українській Центральній Раді, її особовому складі, її президенті М.Грушевськім, її законодавстві і напрямі її політики – правильний вияв своєї національно-політичної і соціяльної ідеології – було воно таким гарячим і вірним оборонцем УЦРади.

Та таке позитивне і щире ставлення Січових Стрільців до Української Центральної Ради не позбавляло іх права та обов'язку критично ставитись до її помилкових і непродуманих актів та поважних занедбань. Це своє право льояльної критики діяльности молодого революційного уряду, Січові Стрільці, як громадяни України, здійснювали, вважаючи його своїм громадським обов'язком.

Історик Січових Стрільців так пише про цю сторінку стрілецької ідеології: «Змістом стрілецької самостійницької думки був якнайбільш демократичний внутрішній державний устрій, земля селянам, воля робітникам… Новосформоване в Білій Церкві Січове Стрілецтво було свідоме того, що воно повинно стати не тільки оборонцем Самостійної України, але й роволюційною силою, яка має за ціль повалити реакцію».[190]

В ім'я цієї ідеї пішли вкоротці Січові Стрільці в рішучий бій проти тодішньої реакції, а то під двома основними кличами, видвигненими в Білій Церкві: «Ми хочемо і мусимо здобути самостійність України» і «Земля і воля на вістрю нашого багнета».[191] І з того шляху Січові Стрільці не сходили ніколи і перейшли в історію як передове, народне, революційне військо, вірне інтересам української державности і широких трудових мас українського народу.

Вони власними очима бачили загрожене існування української держави та невиносимий соціяльний терор над українським селянством і робітництвом, і тому нетерпеливо чекали на наказ Команди Січових Стрільців, який взивав би їх ставитись на нову стрілецьку збірку.

Відновлення формації Січових Стрільців

Внутрішнє положення на Україні докотилось до того, що все громадянство перестало вірити в довше існування незалежної гетьманської Української Держави, бо її злиття з реакційною Росією показалося неминучим. Коли російські реакційні впливи зросли в наслідок підтримки німцями концепції відбудови єдиної Росії, і коли на очах росла організована сила російських збройних відділів, тоді серед відповідальних українських громадян запанувала думка, що в тій тяжкій ситуації треба рятувати, що можна, щоб зберегти державну самостійність України.

В тій критичній ситуації прийшла знову до слова Стрілецька Рада, що була завсіди вирішним авторитетом для Січового Стрілецтва. Після основного обміркування політичного положення України, вона винесла засадниче рішення: з огляду на загрозливе для українського народу становище, належить