Читати книгу - "Темна матерія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Виходжу на бежеву килимову доріжку, швидко йду коридором і зачиняюсь у своєму номері.
Паніка наростає.
Як я міг цього не передбачити?
Тепер мені ясно, що це було неминуче.
Хоч я й не розгалужувався на альтернативні реальності в тому коридорі, але я ж таки побував у кожному світі, куди ступала моя нога. А це означає, що в тих світах попелу, льоду й чуми від мене повідділялися мої інші версії.
Завдяки безкінечності коридору я не зустрічався з цими своїми версіями, але ж одного я таки бачив — того Джейсона з обідраною спиною.
Швидше за все, більшість із тих Джейсонів загинули, або безповоротно розбрелися десь по інших світах, але деякі, такі, як я, зробили правильний вибір. Або ж їм пощастило. Вони йшли іншими, ніж я, шляхами, відчиняли інші двері, в інші світи, та зрештою таки зуміли повернутися в це Чикаго.
І всі ми хочемо одного й того ж — отримати назад своє життя.
Господи.
Наше життя.
Нашу сім’ю.
А що, як більшість цих Джейсонів такі ж самі, як я? Пристойні чоловіки, які хочуть повернути те, що в них забрали. І якщо це так і є, то чому я маю більше право на Даніелу і на Чарлі, ніж вони?
Це не просто гра в шахи. Це гра в шахи проти самого себе.
Я не хочу про це так думати, але нічого не можу вдіяти. Інші Джейсони хочуть те, що для мене найдорожче у світі — мою сім’ю. І це робить їх моїми ворогами. Мене мучить питання, як повернути своє життя. Чи мушу я вбити якусь свою версію, якщо тільки таким чином зможу прожити з Даніелою решту життя? А інші мої версії теж мусять?
Я уявляю, як вони сидять у своїх самотніх готельних номерах, або тиняються засніженими вулицями, або видивляються на мій будинок і сушать собі голову такими ж думками.
І ставлять собі ті ж самі питання.
Намагаються спрогнозувати наступні кроки своїх двійників.
Поділитися тут не вийде. Це суперництво, гра з нульовою сумою, де переможцем буде лише один з нас.
Якщо хтось із нас полізе напролом, якщо все вийде з-під контролю, а Даніела або Чарлі будуть поранені, або загинуть, тоді не виграє ніхто. Ось чому я бачив таку мирну картину, заглядаючи у вікна свого будинку кілька годин тому.
Ніхто не знає, який крок зробити, тож ніхто не вступає в гру проти Джейсона-2. Це класична пастка, чиста теорія ігор.
Жахливий повтор «дилеми в’язня»: чи можна перехитрити самого себе?
Я в небезпеці.
Моя сім’я в небезпеці.
Але що ж мені робити?
Якщо будь-який мій крок, про котрий я тільки подумаю, обов’язково буде передбачений, а то й зроблений, перш ніж я пальцем ворухну, то яка з того користь?
Я ніби вискакую з власної шкіри.
Найгірші дні в кубі — коли вулканічний попіл сипався мені на голову, коли я мало до смерті не замерз, коли я зустрів Даніелу в такому світі, де вона ніколи імені мого не вимовляла — і ті не зрівняються з ураганом, який вирує всередині мене.
Ніколи ще я не почувався так далеко від дому.
Дзвонить телефон, повертаючи мене до реальності.
Я підходжу до столу, знімаю слухавку на третій дзвінок.
— Алло?
Мовчання, ледь чутне дихання.
Кладу слухавку.
Підходжу до вікна.
Розсуваю штори.
Чотирма поверхами нижче — порожня вулиця, сніг так само валить валом.
Знову дзвонить телефон, але тільки раз.
Що за чорт.
Я всідаюся на ліжко, але ці дзвінки не йдуть мені з голови.
А раптом це якась моя версія хоче переконатися, що я у своєму номері?
По-перше, яким чином він знайшов би мене в цьому готелі?
Відповідь зринає швидко, і вона жахає.
У цей момент, мабуть, цілий натовп моїх версій на Логан-сквер робить те ж саме, що й він — обдзвонює всі найближчі мотелі й готелі в пошуках інших Джейсонів. І це не удача, що він знайшов мене. Це — статистична ймовірність. Навіть жменька Джейсонів, зробивши з десяток дзвінків кожен, запросто накриє всі готелі в межах кількох кілометрів од мого дому.
Невже той портьє видав йому номер моєї кімнати?
Він міг це зробити й ненавмисно. Того мужика внизу, який слухає трансляцію гри «Чикаго Булз» і запихається китайською їжею, могли просто обдурити.
А як би я його обдурив? Якби це не я шукав сам себе, то ім’я, під яким я зареєструвався, мабуть, захистило б мене. Але ж усі оці мої версії чудово знають ім’я батька моєї матері. Тут я лопухнувся. Якщо моєю першою думкою було використати це ім’я,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна матерія», після закриття браузера.