Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

— Дракони, — видихнув Хірано.

— Ми були сліпі і занадто захоплені собою, щоб звертати увагу на двоногих, що повзають по землі і не знають краси неба. А коли прокинулись — було пізно.

Карохеди проникають в новий світ поступово, політ за польотом, використовуючи для проникнення людських магів. І в один чорний день виявляється, що всі головні пости в державах зайняті тварюками, що все зникнення людей ретельно приховуються ними ж. О! вони обожнюють грати, в тому числі і в політику. Заради власної розваги легко можуть перетворити зубожіле королівство в потужну імперію або увергнути найсильнішу в хаос війни і розрухи. Але іграшки не нескінченні, коли вже пізно щось приховувати — цілий світ перетворюється в хаос, де немає порятунку, і смерть прийде за тобою, лише питання часу.

— Так було і з вашим світом? — уточнив Хірано. Він мимоволі здригнувся, уявивши, як в один день, зіткнувшись в коридорі з головою Магістрату, на нього з сірих очей Тограса вигляне карохед.

— Так буде з будь-яким світом, куди вони прийдуть, — жорстко відповів дракон, — а коли іграшки закінчуються, тварі починають шукати нові.

— Але ви тут, значить, вони прийшли знову? — плутаючись від хвилювання, запитав Хірано.

— Так, і ваш світ не так далеко, як здається, — Фестігран розвернувся, даючи зрозуміти, що розмову закінчено, поки що. Судячи з усього, дракон сказав йому не все, далеко не все. Але про дещо драконолог міг здогадатися і сам. Наприклад, навіщо лускатим асхалути. Схоже, лускаті розуміли, що відхід — лише відстрочка, і ворог з'явиться рано чи пізно. Ну що ж. Спроба була непоганою, хоча якби не допомога емзеспівців, — провальною. Пора ящіркам забути про минулі ворожнечі, особливо якщо вони хочуть перемогти карохедів, та й самим магам без драконів не впоратися. Ці тварюки, як тільки закінчать забаву в сьомому світі, переключаться на інші.

Розрив простору потворним рубцем простягнувся по небу. Ось він перетворився в щілину, стаючи ширше і ширше. Один за іншим дракони пірнали в портал, приземляючись на каменях перед цитаделлю асхалутів. З дверей вибігали люди, грейфи, допомагаючи втомленим братам спуститися з драконів.

— Битися поруч з тобою було честю для мене, маг, — рудоволосий грейф спритно стрибнув униз і з несподіваною грацією вклонився.

— І тобі чистого неба, Дриго, — вклонився маг. Незграбний уклін Хірано постарався компенсувати доброзичливою посмішкою, — і для мене було честю битися разом з тобою.

Виниклий поруч переполох привернув їхню увагу.

— Я повинен йти з вами, — Стік з усією своєю целительскою впертість насідав на Ластірана. Дарма, що блідий і на ногах ледве стоїть, але в очах горить неабиякий вогонь, — командир поранений, я — цілитель загону. Моє місце поруч з ним.

— Твоє місце зараз в ліжку, добу сну і поживний бульйон, — підійшов Кестірон поставив свій діагноз, — це я, як цілитель, тобі прописую, колего.

Стік відразу зіщулився, навіть ростом нижче став. Заран непомітно комусь кивнув. Два дужих асхалута підхопили мага під руки і, не звертаючи уваги на протестуючі крики, потягнули його в вежу виконувати припис Кестірона.

Хірано ввічливо поцікавився.

— Але моя присутність не завадить?

Ласті дозвільно махнув рукою, відкриваючи портал в Гніздо. Звичайно, присутність ще одного чужинця небажана, але з іншого боку, батько був не проти поспілкуватися з кимось із магів, а цей виглядає найбільш гідним. Брати людей з команди Тарка нерозумно, невідомо, як вони відреагують на загибель командира.

Ласті був не зовсім чесний перед Риль, відправляючи мага в Гніздо. Не вистачило у нього духу зізнатися дівчині, що шанси вижити у мага — одна лусочка з луски. Заклинання, застосоване твариною, — це практично вірна смерть. Якщо витягнути леза — нещасний помре дуже швидко — отруєну кров неможливо зупинити. Залишити їх в тілі — леза поступово розчиняться, насичуючи кров чорної отрутою. Смерть настане в будь-якому випадку, або швидко, або довго і болісно. І зараз, відкриваючи портал, Ласті розмірковував, як пом'якше розповісти про це Риль. Одна надія, що Кесті як цілитель зможе зробити це краще за нього.

У дворі перед будинком тіла мага не виявилося. Брати тривожно перезирнулися, але промовчали, прискорюючи крок. Ось і рідні двері з дерев'яними завитками, трохи обвуглені з одного боку. Фест в юному віці намагався навчити молодшого брата новому заклинанню. Успішно, але покарання отримали обидва. Один — за те, що порушив заборону на застосування магії в непризначеному для цього місці, другий — за те, що думав не своєю головою. Двері для наочності міняти не стали.

У холі було порожньо. Риль поспішила за драконами, які неслися на другий поверх. І куди так рвонули, немов під хвіст ужалені? Сама вона від втоми ледве ноги переставляла. Добре, Хірано, добра душа, не кинув, допомагаючи піднятися по сходах. До початку розборок вони спізнилися, і тому не стали свідками рідкісного видовища — в розгубленості завмерлих на порозі кімнати драконів, що з виразом наростаючого жаху дивляться на сестру. Та, більш бліда, ніж зазвичай, сиділа біля свого ліжка. Тарк лежав на ньому, укритий під підборіддя біло-рожевим покривалом. Дівоче ліжко було йому явно мале, і ноги в чорних шкарпетках стороннім предметом визирали з-під покривала.

— Ти-и-и, — прогарчав Кесті, відмираючи. Ласті лише пробулькав щось незрозуміле, але гідних слів не знайшов. Гранта стиснула губи, що відливали синявою, примружилася — картина «Хоч вбивайте, але не здамся» увійшла б у шедеври живопису, якби художник хоч одним оком був допущений до драми. На жаль, двері зачинилися навіть перед носом оторопілого від такого нахабства Хірано. Драконолог залишився перед закритими дверима, напружено розмірковуючи, чи буде злом порушенням законів гостинності або є шанс, що його розцінять, як бажання захистити свою підопічну.

— Гранта! — Риль кинулася було до дракониці, але дівчину вхопили за шкірку, заблокувавши дружній порив.

— Почекай, люба. Спочатку я випатраю це чудовисько, видеру всі лусочки з її красивої шкурки і пообриваю крильця.

— А я, — підтримав брата Кест, — поміняю місцями хвіст з головою. Упевнений, що в хвості у неї більше думок, ніж в голові.

— Гранта, що трапилося? — Риль вже встигла переконатися, що далі лайки у братів справа не заходить. Але зараз, схоже, становище серйозне. Давно вона їх у такому гніві не бачила.

Ласті загарчав, обпаливши жарким диханням її плече. Точно на взводі. Цікаво, а пожежу гасити з них хто-небудь вміє? Два оскаженілих дракона в одній кімнаті явно загрожують порушенням пожежної безпеки.

— Нічого особливого, — опустивши очі, відповіла Гранта. З вигляду — сама скромність і невинність. Але навіть Риль їй не повірила, що вже говорити про братів.

— Нічого особливого?! — пораненим звіром