Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Аліна
Я встигаю вибігти за територію для тренувань. Дістатися до повороту до будівлі клубу, не бачачи дороги під ногами через сльози.
Які ж вони всі мерзотники! Посміхалися при зустрічі, привітно спілкувалися, жартували, ніхто нічим не видав, як, насправді, сміються з мене. Навіть Арсеній відмінно грав під час нашого подвійного побачення. Наче акторський склад, а не футбольна команда.
Ненавиджу футболістів!
Тільки тато з них виняток. І тато ж мене попереджав…
Але найбільше ненавиджу Ведмедя!
Чую як ззаду мене наздоганяють. Прискорююсь, і так невдало ковзнула ногою, що мало не впала. Знайшовся рятувальник.
- Зірочко, обережніше. Прошу тебе вислухай, - Міша встиг підхопити мене під руки, а випускати не поспішає.
Але я вже не та сліпа дурочка, недовірлива до підозрілих збігів, знаків і записок. Вірніше, та ж. Тільки нарешті прозріла.
Відштовхую підступного брехуна від себе з усієї сили. Уявляю, як виглядає зараз моє обличчя. Туш потекла, очі червоні. Навіть до туалету добігти не дає.
- Не смій торкатися до мене! І не називай мене так. Чути огидно!
- Раніше подобалося... - він кліпає розгублено.
Знову, чи що, акторські прийомчики?
- Раніше для нас закінчилося. Все, я погодилася вже на звання безмозкої дурепи футбольного клубу. Тобі пощастило зі мною. Перемогу принесла. Дружкам підтвердила, щоб нагороду віддали. Тепер залиш мене у спокої, Дарський!
- Не можу, ніколи не залишу, - вперто мотає головою, і знову за руку хапає. - Я кохаю тебе, Алінко. Як нікого і ніколи не кохав. І я твій перший і єдиний. Таким і залишуся.
Ось навіщо нагадувати про це, добивати?
Чи то така ціна моєї віри в мітки за ворожінням?
Більше не хочеться вірити нікому і взагалі ні в що. Тим паче брехливому хлопцеві, який став моїм особистим повітрям. Навіть зараз його погляд проникає в саме серце. Хочеться відмотати все назад, як ніби й нічого не сталося.
Як я зможу тепер без нього?
А як з ним, якщо він так легко брехнею свого домагається?
- Не переймайся, Мишко... Мене швидко замінять інші. Посперечаєшся ще на когось і теж прив'яжешся. У тебе перемагати виходить. А дівчатка не зможуть встояти. З таким-то талантом чарівного спокусника. Не пропадеш!
- Алінко, все починалося неправильно. Я це усвідомлюю, - він намагається повернути мене назад, а сенсу повертатися не бачу. - Тоді мене взяли на слабо, - вперто продовжує. - Але я б не чіпав тебе на яхті, якби не кохав. Все в чому зізнавався, що розповідав - це щира правда була. Без усяких суперечок я хотів називати тебе своєю дівчинкою. Повір, я не брехав, коли ми залишалися наодинці... Ти стала для мене коханою і найбажанішою.
Змахую з думок солодкий пил. Мишко вміє слівцями так голову закрутити, що й схаменутися не встигнеш.
- Якщо так, тоді не бреши хоч зараз. Акції теж правда? - перебиваю.
- Ну... не зовсім так.
- Колесо на байку?
- Ти тоді злилася на мене. Не виходило без серйозного приводу зблизитися. Пробач за байк, я готовий його лагодити нескінченно.
Отетеріти. Бач, який майстер знайшовся.
- Кінотеатр? Квитки переможця?
- Ти не погоджувалася на побачення.
- Стрибок з мосту?
- Я, справді, хотів його зробити з тобою. Але так, акції не було. Хіба тобі зовсім не сподобалося?
Напружено мовчу. Сподобалося чи ні, зараз не про це адже йдеться.
- Хоча б у торговий центр ти потрапив тоді випадково? Ми з Інною дуже здивувалися, зустрівши там тебе, - ще пригадую дивні збіги.
Ведмідь все більше хмурнішає.
- Я тоді переслідував плавця, через це вийшов на вас. Він там теж виявився невипадково.
Ось ще й Гліба приплів за компанію. Наче сам казав тоді правду!
- Аліно…
- Мишко, годі вже. Я і так себе почуваю сильно розбитою. Якби ти тільки знав, як я страшенно переймалася, що приховувала таємницю з мітками. Як мені було складно зважитись і відкритися. Але я ж змогла! А ти... ти все-таки постійно брехав. Крутість команді доводив. Та для цього використовував мене.
- Та плювати мені вже на команду. Мені потрібна лише ти, - робить спробу обійняти.
Доводиться його штовхати.
- Твій план, щоб і перемогти, і дівчину залишити - не спрацював. Перемоги з тебе буде достатньо. Дай мені піти. І, будь ласка, не смій до мене наближатися!
- Аліно, ти просиш про неможливе, - ніби не чує мене. - Я згоден багато чого втратити, але не тебе. Давай почнемо все спочатку, і ти побачиш, що я все такий же, закоханий в тебе по вуха Ведмідь?
Відходжу від нього, виставляючи руки вперед як попередження.
- Тоді я повинна бути впевнена, що це не новий твій хитрий хід. А я не зможу. Поки зовсім не виходить вірити, - і нові сльози невчасно так підступають, ледве тримаюся. - Краще не підходь до мене. Інакше мені доведеться терміново звільнитися і татові пояснити, як він мав рацію, коли сумнівався у твоїй серйозності.
Хотіла ще щось додати, але все, не виходить триматися. Дивлячись на Ведмедя, все ще шалено коханого, серце на шматки розривається від болю. Як же я помилялася, як сліпо вірила в наше кохання…
Тікаю. Більше не наздоганяє. Дає заспокоїтися, або спрацювала загроза про тренера?
Я вже не в змозі продовжувати розбиратися.
Надовго залишаюся в туалеті. Не виходить привести себе у пристойний вигляд. Сліди від сліз, які постійно зриваються, видають мій неосяжний розпач. Ще з ранку я відчувала себе найщасливішою і коханою, а тепер обдуреною та геть заплуталась у всьому.
Відпрошуюся, посилаючись на погане самопочуття. Біжу на зупинку обхідною дорогою, щоб біля поля не майнути. Напевно, я не зможу сюди більше повернутись. Ось так і перевірила мітки. У підсумку залишилася взагалі без усього…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.