Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поліна повільно колупала виделкою торт, з тривогою відзначаючи, що за вікном почали густішати сутінки. Весільний бенкет добігав кінця. Залишилося не більше двох годин — незабаром гості почнуть розходитися, а наречені повинні будуть вирушити до себе. Час спливав.

Поліна почала думати, що робитиме, якщо так і не згадає свій первісний план. Перша думка, що прийшла в голову, була просто втекти, і нехай женишок кукує в спальні один. Але що буде з Глорі? Кульбабка ледве жива. Поліна не могла її покинути. Що ж за страшну хворобу навели на неї Тайлер з Ізіалем? Чи намагалася Поля за ці вісім днів знайти причину та спосіб вилікувати дівчинку? Звісно, вона мала спробувати. Інакше й бути не могло.

Ворон дав зрозуміти, що більше нічим не може допомогти, тоді до кого звернулася Поліна зі своєю бідою? До придворного лікаря? Невиразний спогад ворухнувся в голові. Так, точно — Поля зверталася до нього. Крістоф погодився оглянути Глорі і, здається, щиро намагався допомогти. Виписав якісь зілля, але вони не мали жодного ефекту, і лікар з сумом констатував, що безсилий.

— З такою недугою я стикаюся вперше.

Після цих слів цілителя Поліна зрозуміла, чому Тайлер не перешкоджав тому, щоб Глорі лікував Крістоф. Женишок був упевнений, що лікар нічим не зможе допомогти, і це ще більше зломить Поліну.

Однак Крістоф виявився не таким простим, як думав Тайлер. Спогади розгорталися далі, відкриваючи Полі подію за подією. Лікар щиро перейнявся горем двох сестер і одного разу в довірчій приватній розмові обмовився, що знайомий з людиною, яка можливо змогла б вилікувати Глорі.

— Ральфій колись був на службі у короля, — поділився деталями Крістоф. — Він вважався найкращим цілителем королівства. Але горе, яке сталося з однією з його дочок, зламало його. Подейкують, він почав вдаватися до заборонених прийомів чорної магії. Ральфія вигнали з палацу. Тепер він веде відлюдне життя і давно не практикує. Але я поговорю з ним. У мене є надія, що заради безнадійно хворої дівчинки-сироти він зробить виняток.

Крістоф дотримався слова. Він справді зміг переконати Ральфія допомогти йому у лікуванні Глорі. Але перш ніж взятися за цю справу Ральфій зажадав зустрічі з Поліною віч-на-віч. Для Поліни це не було проблемою. Тієї ж ночі вона скористалася скринькою, щоб перенестися до Ральфія.

Тремтіння пішло по тілу, коли Поля в деталях згадала, якою непростою виявилася розмова з опальним цілителем. У темній кімнаті горіло лише кілька свічок. Від похмурих кам'яних стін віяло холодом. Складалося враження, що Поліна потрапила до льоху. Але це був не льох і не підземелля, бо в кімнаті було невелике вікно. І вид з вікна відкривався казковий. Величний вічнозелений ліс. Таємничий, але спокійний.

Ось цей ліс і допомагав Полі зберігати душевну рівновагу. На нього переважно вона й дивилася, бо витримати погляд господаря цих скромних хоромів було дуже нелегко. Очі Ральфія, жовтуваті, втомлені справляли моторошне враження. Хоча все інше в його зовнішності було в повному порядку. Охайний полотняний одяг, чисте трохи з сивиною волосся, стягнуте на потилиці тасьмою.

— Я знаю, як допомогти дівчинці, — з цієї фрази Ральфій почав розмову.

Поліна одразу підбадьорилася. Хоча розуміла, що не все так просто. На відміну від співчутливого Крістофа, Ральфій навряд чи погодиться допомагати безкорисливо. Отже, зараз озвучить ціну.

— На дівчинці чорне магічне закляття. Воно вб'є, якщо не давати підтримуючого зілля.

Це Поліна вже й так знала. Цим її шантажував Тайлер.

— Але є спосіб повністю позбавити дівчинку пристріту. Тоді вливання зілля більше не знадобиться.

— Ви їй допоможете?

— Так, якщо ти допоможеш мені.

— Чого ви хочете?

Поліна здогадувалася, що йтиметься не про гроші. Навіщо самітникові гроші? Вона й гадки не мала, що Ральфію від неї потрібно. Готувала себе до того, що умови угоди можуть виявитися вкрай незвичайними, але все одно слова цілителя викликали шок.

— Поступися своїм місцем моїй дочці.

— Як це зрозуміти? — від подиву округлилися очі. — Про яке місце йдеться?

— Своє місце нареченої Тайлера.

О, з яким превеликим задоволенням Поліна поступилася б цим місцем будь-кому. Тільки як собі Ральфій це уявляє? Тайлер не сліпий, одразу помітить підміну.

— Я б з радістю, але не знаю, як це можна зробити, — відповіла вона.

— Ти знаєш, — якось дивно посміхнувся Ральфій. — Я пропоную тобі обмінятися з моєю дочкою тілами.

Полю пробив холодний піт. З моменту, як вона потрапила в цей світ, ще ніхто жодного разу не заводив з нею розмову на таку актуальну для неї тему. У розмовах з Глорі вона кілька разів зондувала ґрунт — намагалася зрозуміти, чи знають тутешні про можливість обміну тілами. З відповідей Кульбабки можна було зробити висновок, що про таке тут ніхто не чув. Навіть у немагічному земному світі, і то більше вірять у існування подібної магії.

А тепер з Поліною прямо заговорили про це. Вона не знала, як їй вчинити. Вдавати, що не розуміє про що мова? Чи, навпаки, визнати, що знайома з темою, про яку зайшла розмова?

Ральфій припинив її метання фразою:

— Я знаю, що одного разу ти вже перенесла досвід переміщення. Тим простіше тобі буде зважитися на ще один.

Серце тарабанило об грудну клітку, розганяло по жилах кров із божевільною швидкістю — заважало зосередитися.

— Звідки ви стільки про мене знаєте?

— У мене були причини ретельно стежити за Тайлером і всім, що навколо нього відбувається.

Мабуть, Тайлер і Ральфію встиг перейти дорогу.

— Я дам тобі час подумати. Але спочатку хочу запевнити, що моя дочка молода і здорова.

Цілитель надовго замовк, даючи Поліні привести гарячкові думки в порядок. Вона перевела погляд на величний спокійний ліс за вікном і впала у своєрідний транс. Не кожен день тобі пропонують перескочити в інше тіло.

— Навіщо вашій дочці це треба? — після довгого мовчання запитала Поліна.