Читати книгу - "Сфера"

Перший студент на вигляд мав не більше двадцяти. Його шкіра блистіла, як лаковане дерево, а пропозиція виявилася надзвичайно проста: замість безконечних міні-боїв з приводу того, можна чи не можна відстежувати фінансові витрати якоїсь особи, краще з цією особою домовитися. Надзвичайно бажаним споживачам, якщо вони погодяться платити «СфероГрішми» за всі свої покупки, а також зробити доступними для Сферичних Партнерів відомості про свої купівельні звички, «Сфера» в кінці місяця може надавати знижки, бонуси і рабати. Щось схоже на бонуси для постійного клієнта авіакомпанії, який використовує одну і ту саму кредитну куртку.

Мей подумала, що і вона б підписалася на такий план без зайвих роздумів; припустила, що так учинили б мільйони інших споживачів.

— Цікаво, дуже цікаво, — мовив Стентон, а Мей потім дізнається, що оце «дуже цікаво» означає, що він купує ідею і наймає винахідника.

Другий винахід презентувала афроамериканка двадцяти з невеликим гаком років. Її звали Белінда, і її ідея, вважала дівчина, може викорінити расове профілювання з боку поліції та працівників безпеки в аеропортах. Мей закивала головою, захоплюючись її поколінням, здатним розгледіти у «Сфері» можливість вирішувати питання соціальної справедливості, до того ж дуже тонко, майже хірургічним способом. Белінда увімкнула зовнішній відеосигнал, і в кадрі всі побачили міську вулицю з кількома сотнями людей, які йшли повз камери, не свідомі того, що за ними спостерігають.

— Щодня поліція зупиняє водіїв за так зване «керування у чорному стані» або «керування у брунатному стані», — незворушно повідомила Белінда. — І щодня молодих афроамериканців зупинять на вулиці, припирають до стіни, обшукують, порушують права та зневажають їхню гідність.

На якусь мить Мей подумала про Мерсера і дуже пошкодувала, що він цього не чує. Так, іноді Інтернет використовується недолуго та меркантильно, але на кожну комерційну прикладну програму є три ось такі, проактивні, коли технології використовуються, щоб поліпшення стосунків між людьми.

Белінда вела далі:

— Така практика лише загострює стосунки між кольоровим населенням і поліцією. Бачите цей натовп? Більшість кольорових чоловіків, правда? Якщо поліцейський фургон проїжджає таким районом, то всі вони стають підозрювані, так? Кожного можуть зупинити, обшукати, принизити. Але так не повинно бути.

Аж ось на екрані троє чоловіків засвітилися оранжевим і червоним. Ішли далі, поводилися нормально, але всіх їх виокремлено з-поміж інших, ніби скупано в кольорі, ніби на них спрямували прожектор із желатиновим світлофільтром.

Троє чоловіків, зафарбованих червоним і оранжевим, — рецидивісти. Оранжевий означає «дрібний правопорушник» — відбував термін за дрібні крадіжки, зберігання наркотиків, ненасильницькі злочини, переважно без жертв. Двоє чоловіків у кадрі були оранжеві. А от ближче до камери йшов на вигляд зовсім невинний чоловік років під п’ятдесят і світився з голови до ніг червоним.

— А от чоловіка, зафарбованого у червоне, визнали винним у насильницьких злочинах. Його засудили за збройне пограбування, за спробу зґвалтування і за неодноразові напади.

Мей повернулася і побачила захоплене Стентонове обличчя, він аж рота відкрив.

Белінда провадила.

— Ми бачимо те, що міг би побачити поліцейський, якщо його екіпірувати системою «ТебеЗир». Досить нескладна система, що працює з найпростішим ретинальним інтерфейсом. Йому не треба нічого робити. Сканує собі юрбу й одразу бачить усіх людей із минулими судимостями. Уявіть собі, що ви коп у Нью-Йорку. Якщо ви знаєте, на кого спрямувати свою енергію, восьмимільйонне місто стає на порядок керованішим.

Озвався Стентон:

— А як вони знають? За допомогою чипа?

— Так, — підтвердила Белінда. — Може бути і чіп, якщо вдасться. А можна просто надіти браслет. Ножні браслети використовуються вже десятиліттями. Модифікуємо браслети так, щоб їх міг бачити ретинальний інтерфейс, і відстежуємо злочинців. Так, — сказала вона, поглядаючи на Мей з теплою усмішкою, — якщо застосувати технологію Френсіса, тоді можна і чип. Але в такому разі треба поморочитись із законодавством.

Стентон відкинувся на спинку.

— Може, так, а може, й ні.

— Ну, тоді це буде ідеально, — сказала Белінда. — І назавжди. З чипом повсякчас знатимемо, хто правопорушник, а браслет так і кортить зіпсувати чи зняти. А будуть такі, хто скаже, нібито після певного періоду його треба зняти. Правопорушники виправилися.

— Категорично заперечую, — сказав Стентон. — Громада має право знати, хто вчинив злочин. Це розсудливо. Так уже майже десятиліття чинять зі статевими злочинцями. Хто вчинив статевий злочин, потрапляє у реєстр. Адреса оприлюднюється, колишній правопорушник обходить район, з усіма знайомиться і все таке інше, бо люди мають право знати, хто серед них живе.

Белінда кивала головою.

— Аякже. Певна річ. Тому, за браком влучнішого слова, ми просто мітимо злочинців, і полісменові тоді не потрібно роз’їжджати вулицями і трусити першого-ліпшого чорного чи брунатного, або того, хто носить мішкуваті штани, а лишень мати ретинальний інтерфейс, що відрізняє професійних злочинців за кольорами на вулиці: жовтий — дрібні правопорушники, оранжевий — не насильники, але доволі небезпечні злочинці, а червоний — злочинці-насильники.

Тут уже Стентон нахилився.

— Зробімо крок далі. Розвідка легко створює мережу всіх контактів підозрюваного, а також його спільників. Буквально за секунди. Цікаво, чи можна розширити спектр і брати до уваги тих, хто може виявитися спільником злочинця, навіть якщо та людина не була арештована чи засуджена. Як ми знаємо, багатьох очільників мафії так ніколи і не було покарано, багато з них ніколи не сиділи.

Белінда жваво закивала головою.

— Так. Цілком згодна, — сказала вона. — У випадках, коли вирок відсутній, отже, і не було нагоди вживити обов’язковий чіп або надіти браслет, щоб мітити людей, можна використовувати мобільні пристрої.

— Абсолютно правильно, — погодився Стентон. — Правда, тут є інші можливості. Варто подумати. Цікаво.

Белінда засяяла, сіла, прикинулася байдужою й усміхнулася Ґерету, наступному претендентові, який підвівся, нервово кліпаючи. Був високий, із волоссям кольору мускусної дині, а коли увага зали перейшла на нього, соромливо і трохи криво всміхнувся.

— Погано це чи добре, але моя ідея схожа на ідею Белінди. Щойно зрозуміли, що працюємо над схожими винаходами, то трохи попрацювали разом. Нас єднає зацікавлення безпекою. За моїм задумом, злочинність викорінюватиметься квартал за кварталом, район за районом.

Став перед екраном, де з’явилася невеличка околиця міста з чотирьох кварталів на двадцять п’ять будинків. Будівлі обрамлювали яскраво-зелені лінії, тож глядачі могли зазирнути досередини; все це нагадало Мей картинку з теплодатчиків.

— Усе ґрунтується на моделі сусідського нагляду, де групи сусідів наглядають один за одним і повідомляють про будь-яку аномальну поведінку. Із «Сусідським Наглядом», а це моя назва цього проекту, хоча її, безперечно, можна і змінити, ми використовуємо можливості «ВидоЗміни» зокрема і «Сфери» загалом, щоб перетворити скоєння злочину, будь-якого злочину, на вкрай складну справу в районі, де залучено всіх мешканців.

Він натиснув на кнопку, і будинки наповнилися постатями людей — по