Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

- Я, принаймні, віддано служу Імперії! Охороняю її межі від будь-якої зарозумілої мерзоти! – у його голосі проступила неприкрита злість. - Мені є чим пишатися, на відміну від мого підлеглого Ілая Боша, який перекинувся до піратів!

- Лютуєш через те, що нічого не можеш мені зробити? - Нахабно розсміялася Енн. Їхня розмова вже привернула до себе не один десяток очей. - Так, я піратка, зарозуміла мерзота, як ти по-доброму висловився, але де ти, а де я? Я, як і раніше, вільна, а ти як був ланцюговим псом, так ним і залишився!

Бун почервонів, сіпнувшись у її бік. Але Енн продовжувала зловтішатися, довівши його майже до сказу:

- Сподіваюся, твоя постійна нервова напруга не позначиться на твоїй репродуктивній програмі? Таким відданим солдатам обов'язково треба розмножуватись!

Не витримавши, він грубо схопив її за лікоть, але відразу був зупинений голосом у наказному тоні:

- Офіцере Бун Четмен, негайно слідуйте за мною!

- Слухаюсь, генерале! – знехотя викарбував Бун, з ненавистю дивлячись на дівчину.

- Ви розумієте, що коїте, офіцере Четмен?!! – гримів генерал у штабному боксі. - Я мушу винести вам сувору догану та позбавити звільнення до кінця місяця! Вам відомо, хто ця дівчина?

- Вона піратка, яка набула статусу недоторканності!

- Вона не просто піратка, вона названа сестра правителя Химера! А якщо химери розглянуть у цьому інциденті порушення умов договору? Вони вхопляться за будь-який привід! Ви хочете стати винуватцем початку нової війни?!!

- Ні, сер! Винен, сер! Готовий спокутувати! Дозвольте йти?

- Ідіть, офіцере! Але спочатку вибачьтеся перед дівчиною!

Обличчя Буна витяглося із застиглою маскою зневаги, коли він повернувся назад до Енн, ненавидячи її вже всім серцем, але порушити наказ генерала не наважувався.

- Що, Буне, дісталося тобі? - Знущаючись, першою сказала Енн, - ти теж пробач мені, просто ти мені не сподобався з першого разу. Є в тебе якісь жахливі риси. Дивись, через них можеш згнити зсередини!

- Вибачаюсь! Я поводився не гідно честі офіцера. Надалі більше не повториться! - випльовуючи слова, холодно процідив Бун. Але Енн не дивилася на нього. Вона помітила Ілая, який йшов коридором!

- Ілаю! - гукнула вона його, нарешті, відчувши, що її серце все ще живе.

Він завмер на місці, повільно повертаючи голову у її бік. Очманівши від розгубленості та несподіванки Ілай втратив дар мови.

Кинувши косий погляд на Буна, який все ще стояв навпроти, Енн швидко вимовила:

 - Ви можете йти, офіцере Четмен, вважатимемо, що я вас пробачила!

Їй здалося, що вона почула, як Бун заскреготів зубами! Змірявши їх обох наостанок нищівним поглядом, він швидко пішов геть.

Не зводячи з неї здивованих очей, Ілай не поспішаючи, підійшов ближче:

- Як… ти тут? – прошепотів він.

- Я … Натан забрав мене з Химера, - тепер вже розгубилася вона, не розуміючи його загальмованої реакції. – А можна тут знайти спокійніше місце?

- Це військова база, а не парк, - стримано відповів Ілай, стомлено хмурячись. - Ти прилетіла на кораблі? Тоді там єдине спокійне місце.

- А ти... взагалі-то... хотів би зі мною поговорити? - Запинаючись від якогось дивного почуття незручності, запитала Енн.

- Навіть не знаю, Енн, - похитав він головою, замислившись. У його блакитних сумних очах сховався біль.

- Мабуть, ти маєш рацію, я даремно мучу тебе, - заметушилася вона, нервово кидаючи погляди в різні боки. - Мені краще піти! Вибач, що потривожила!

Вона вже зробила кілька кроків коридором, як він упіймав її за руку:

- Скажи мені, ти повернулася на час чи назавжди? - глухим голосом спитав Ілай вже не дивлячись їй в обличчя. - Зрозумій, я просто не витримаю вчетверте прощатися з тобою на віки вічні!

- Схоже, тепер вже назавжди. … Зворотного шляху немає, - знизавши плечима, відповіла Енн так, ніби констатуючи неминучу загибель.

- Тоді я хочу з тобою поговорити!

Але почуття незручності та провини не покидали її і всередині корабля, коли вони залишилися з Ілаєм наодинці.

- Ми не бачилися близько трьох місяців, Енн, - тихо промовив він, - за цей час я навчив себе думати, що ми більше ніколи з тобою не зустрінемося. Я вбивав собі думку, що ти пішла з мого життя, зробивши свій остаточний вибір! А коли я щойно побачив тебе знову, все, що я так старанно намагався заглушити в собі, знову рветься назовні! Але я не хочу знову бути суперником Зура. Я боюся, що якщо він з'явиться, ти знову скажеш, що вибираєш сім'ю і відштовхнеш мене. А це знаєш, вбивчо боляче!

- Я розумію, що не можу просити тебе знову бути зі мною, - похнюпившись, сказала вона, - напевно, коли переживаєш біль та розчарування частина почуттів перегорає. Це моє амплуа – приносити всім біль, не бажаючи того. …Я просто хотіла зустрітись з тобою, побачити. Хоча б просто як друга. …На території Імперії я знаю лише тебе, Натана та Міру. Мені треба якось жити далі …але я не знаю як.