Читати книгу - "Останній дон"

Кросс похмуро дивився на неї.

— Боз виказав мені вашу обох жахливу таємницю. Він каже, ніби ви призналися йому, що коли втікали, то поховали вашу дитину в пустелі.

Атенине обличчя перетворилося на маску, зелені очі потьмяніли. Вперше за цей вечір Кросс відчув, що вона, мабуть, не грає. Її обличчя вкрила блідість, якої не спромоглася б зобразити жодна актриса.

— І ви справді вірите, що я вбила власну дитину? — прошепотіла вона.

— Боз твердив, що ви самі йому це розповіли, — сказав Кросс.

— Я справді йому так сказала, — підтвердила Атена. — А тепер повторюю запитання: чи вірите ви, що я вбила власну дитину?

Чи буває щось нестерпніше, аніж звинувачувати гарну жінку? Кросс знав, що коли дасть правдиву відповідь, то втратить її навіки. Несподівано він лагідно обняв її.

— Ви надто гарна. Ніхто такий гарний, як ви, не міг би такого скоїти. — Віковічне схиляння чоловіків перед красою всупереч усім очевидним доказам. — Ні, — сказав він, — я не вірю, що ви вбили.

Вона на крок відступила від нього.

— Навіть якщо Боз на моєму сумлінні?

— Він не на вашому сумлінні, — заперечив Кросс. — Він сам покінчив з собою.

Атена пильно вдивлялася в його обличчя. Кросс узяв її руки в свої.

— А ви вірите, що я вбив Боза? — спитав він.

І тоді Атена всміхнулася як актриса, котра нарешті збагнула, як їй грати сцену.

— Не більше, ніж ви вірите, що я вбила свою дитину.

Вони всміхнулися навзаєм, вони проголосили одне одного невинними. Атена взяла його за руку й сказала:

— Отже, я приготую для вас вечерю, а потім підемо до ліжка. — І повела його на кухню.

«Скільки дублів вона вже зіграла в цій сцені, — ревниво подумав Кросс. — Прекрасна королева виконує домашні обов'язки як проста жінка». Він спостерігав, як Атена готує. Вона була без фартушка й робила все надзвичайно професійно. Розмовляючи з ним, нарізала овочі, вправлялася із сковорідкою, накривала на стіл. Дала Кроссові відкоркувати пляшку вина, тримаючись за його руку і притулившись до нього. Атена відзначила, як захоплено оцінював він накритий через якісь півгодинки стіл.

— В одній із своїх перших ролей я грала куховарку, тому пішла на курси, щоб уміти робити все як слід. Один критик навіть написав: «Якщо Атена Аквітан грає так само добре, як готує їжу, то бути їй зіркою».

Вечеряли вони в кухонній ніші, щоб бачити, як набігають океанські хвилі. Страви були дуже смачні: маленькі квадратики яловичини, вкриті овочами, потім салат з пряної та гострої зелені. На окремій тарелі різні гатунки сиру і теплі невеличкі буханці хліба, пухкі, як голуби. На завершення кава-еспресо з маленьким лимонним тортом.

— Вам слід було б стати кулінаром, — похвалив її Кросс. — Мій кузен Вінсент будь-якого дня взяв би вас у свої ресторани.

— О, я могла б стати ким завгодно, — жартівливо похвалилася Атена.

За вечерею вона увесь час ненароком доторкалася до нього, наче дошукувалась якогось духа в його плоті. Кожний дотик відгукувався у Кроссові бажанням відчувати її тіло на своєму. Наприкінці вечері він уже неспроможний був насолоджуватися смаком того, що їв. Нарешті з стравами було покінчено, і Атена взяла його за руку, вивела з кухні й повела двома маршами сходів у свою спальню. Робила це граційно, майже сором'язливо, майже червоніючи, так начебто була невинною нареченою, що палає нетерпінням зазнати ще незвіданого. Її акторська майстерність вражала Кросса.

Простора спальня була на верхньому поверсі, з неї у бік океану виходив невеликий балкон. На стінах висіли картини у несподівано загадкових контрастних тонах, здавалося, вони освітлювали кімнату.

Кросс і Атена стояли на балконі й дивилися, як світло з кімнати падало на пляжний пісок примарним жовтим сяйвом. Інші будинки, що примостилися понад берегом, видавали себе прямокутниками світла. Маленькі пташки, немов забавляючись якоюсь грою, дріботіли ніжками взад-вперед у такт набігаючій хвилі, тікаючи, щоб вона їх не накрила.

Атена поклала руку на Кроссове плече, обняла, іншою рукою прихилила його голову до своїх уст. Скупані теплим океанським повітрям, вони злилися в довгому поцілунку. Відтак Атена завела його в спальню.

Роздягнулася швидко, виковзнула з зеленої блузки і шортів. Її мармурове тіло спалахувало в пронизуваній місячними променями темряві. Була такою ж прекрасною, якою він собі її уявляв. Високі груди з двома стиглими малиновими ягодами, здавалося, були відлиті з цукру. Її довгі ноги, вигини стегон, світле волосся внизу лона, її абсолютна непорушність в аурі туманного океанського повітря.

Кросс пригорнув її і відчув оксамит шкіри, квітковий аромат її уст. Радісне відчуття від дотику до неї було настільки прекрасне, що він був просто безсилий робити щось інше. Атена почала знімати з нього одяг. Робила це так лагідно, пробігаючи по ньому руками так само, як він гладив її тіло. Відтак, цілуючи, потягла його на ліжко.

Кросс кохався з пристрастю, якої ніколи раніше не знав і навіть не здогадувався про її існування. Його охопила така нестримність, що Атені довелося погладити його по обличчю, щоб він став лагідніший. Не міг відірватися від її тіла навіть коли було вже по всьому. Так і лежали сплетені в обіймах, поки почали знову. Атена була навіть палкіша, ніж першого разу, так ніби йшлося про якесь змагання плоті, про якесь визнання невідворотного. Насамкінець їх здолали знемога і сон.

Кросс прокинувся тієї самої миті, коли сонце визирнуло над виднокругом. Вперше в житті відчув, що болить голова. Вийшов голий на балкон і сів у одне з солом'яних крісел. Дивився, як сонце насмішкувато й повільно вийшло з океану й почало своє круте сходження на небосхил.

Небезпечна жінка. Вбивця власної дитини, кості якої вже тліють у пустельному піску. Надто вже вправна в ліжку. Саме від такої можна сподіватися власної загибелі. Він твердо поклав ніколи більше з нею не зустрічатися.

Потім відчув Атенині руки довкруг своєї шиї, і голова сама обернулась, щоб поцілувати її. Вона була в білому пухнастому купальному халаті, а волосся трималося купи шпильками, що поблискували як самоцвіти в короні.

— Йди під душ, а я приготую тобі сніданок на