Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

– В інструкції… – почав було іносвітець, але її хвилювало зовсім інше.

– Там, у машині… Це був ти, а не Шарашка?

– Я, – зітхнув Тін. – Вибач. Мені шкода, що так вийшло.

Віта зробила кілька невпевнених кроків до єдиного в цій кімнаті вікна. Тін теж підійшов ближче – дотримуючись необхідної дистанції.

– Ти не винен. – Вона відчинила стулку і з насолодою вдихнула свіже повітря. – Якби я потрапила у вогонь, у мене взагалі не було б шансів. Я ж калюжа, пам’ятаєш? Слабка і вразлива. На ворону перетворюватися не вмію, імунітет ніякий… Ти врятував мене, і це головне.

– Якби ми сприйняли невдоволення замовника номер п’ять всерйоз, нічого б не сталося, – слушно зауважив Тін. – А щодо ворони… Чисто технічно це зовсім не ворона, Приміром, якщо відірвати їй частину тіла…

Хтось із сусідів забув на плиті цибулю, і навколо почав розповсюджуватися запах пригорілого. Віта поспішно закрила вікно, притулилася до скла спиною.

– Обійдемося без подробиць, добре? – попросила, благаючи уяву стерти неприємні картинки. – Я тобі вірю. Чому ми тут?

– У нашій квартирі занадто тісно.

Еге ж, три метри… Чергова перешкода. І як її подолати?