Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

- Коли ми були нарізно, я думала про тебе. Ти ніби весь час був поруч. Особливо у найтяжчі моменти. І це допомагало їх пережити й зробити правильний вибір.

- Зі мною було те саме. Насправді я теж не розлучався з тобою. Ніколи не забуду, як навіть уві сні ти тоді з’явилася у темній холодній печері й підтримала мене.

- Я давно хотіла сказати тобі… той сон, він нам наснився одночасно, я теж тоді бачила його.

На мить запала тиша. Вони стояли один навпроти одного.

- То ти повернешся в Мейоллу? - Артур чекав її відповіді.

- Ну звісно! Я хочу просто побачитись з батьками та порозумітись із ними. Ти ж чув, що сказала мені Вінченца? Я зможу мандрувати між світами.

- Якщо твоє бажання і готовність будуть справжніми, - луною повторив хлопець слова цілительки.

- Так. А вони справжні, - додала Софія. - Артуре, мені час. А тебе, мабуть, теж чекає батько.

Насправді у дівчини стискалося серце від того, що вона тепер залишає Артура. Але Софія ясно усвідомлювала, що саме зараз настала мить її повернення. Портал у її серці було відчинено.

- Якщо той сон наснився нам обом одночасно… - промовив хлопець.

Артур не став договорювати, він обійняв Софію. І їх поцілунок тепер зі сну перейшов у реальність. Та за мить Софія щезла, немов розчинилась у нього в обіймах.