Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

— Я погоджуюся вийти за вас…

Варто було йому легесенько торкнутися вустами до її щоки, як звідусіль залунали привітання, благословення, теплі обійми, а галаслива юрба знадвору ввірвалася в дім і налетіла на доктора Теодоро з докорами:

— От тобі й маєш — святий та безгрішний…

Святковий стіл угинався від наїдків та напоїв, а кумасі тільки й чекали запрошення, і першими кинулися до частунків. Марилда з покоївкою подавала домашні лікери: яєчний, фіалковий, смородиновий, з гуави та бразильської сливи, смаковиті аромати яких видалися фармацевтові знайомими, і він усміхнено зауважив:

— Лікери просто незрівнянні, язик можна проковтнути! Дуже схоже, що вони з монастиря Лапа, чи не так?

Такий знайомий йому цей присмак, в уяві відразу ж поставала затишна гостинна домівка й тепле, привітне спілкування. Втім, ці його припущення спричинили вибух сміху, ба навіть обурення: невже доктор Теодоро ніколи і краєм вуха не чув про кулінарні таланти дони Флор? Її неперевершений хист не обмежувався лише приготуванням їжі, вона мала авторський підхід до лікерів; а те чернече пійло з Лапа, Дестерро чи Пердоеса — то просто сиропи, солоденькі сиропи, що навіть поруч не стояли з лікерами вашої нареченої, сеу докторе…

Аптекар зніяковіло зізнався, що про лікери йому не випадало нічого чути, зате про винятковий кулінарний талант дони Флор — багато разів, як і про її школу, хоча, на жаль, насолодитися її шедеврами ще не доводилося. Тепер змушений буде надолужувати і, напевно, добряче розтовстіє.

Заручини видалися дуже щирими та невимушеними. Тепер мить, коли він опиниться в святе-святому цього дому, у спальні дони Флор, для доктора Теодоро була сповнена ще солодшого засмаку. Думка про це не давала йому спокою, адже він зовсім не знав, як підступитися до жінки, гадки не мав про той незвіданий період залицянь та пізнавання одне одного, а його інтимний досвід і взагалі давно зводився лише до спілкування з Отавіаною, що в неї за окрему плату він отримував приємну неквапливу бесіду, затишну обстановку, смачну їжу, лікери та постіль. Утім, він геть розучився пускати бісики, залицятися й кохати.

На прощання дона Флор знову підставила щічку нареченому для цнотливого (або, як вона і сподівалася, боязкого та несміливого) цілунку, аж раптом відчула, як він затремтів, коли торкнулася його вологих пальців. «Він точно, як і я, згоряє зсередини від жадання», — подумала вона.

Тієї ночі, аж до ранку, дона Флор марила тільки про нього. В її сні він постав смаглявим кремезним велетом, сильним, широкоплечим і непереможним, який взяв її, безвладну, силоміць.

Так почалося життя вдови у новому для неї статусі, статусі зарученої. Навколо тільки й гомоніли про це, всі одностайно були переконані, що аптекар і вдова створені одне для одного.

Спочатку дона Флор запропонувала була влаштувати весілля щонайменше за півроку. Це була одна з небагатьох пропозицій, проти якої був, власне, наречений. «Заждіть, посагу готувати не треба, інших питань до залагодження немає, то навіщо ж стільки чекати?» Підтримали доктора Теодоро і кумасі, тож доні Флор нічого не залишалося, тільки погодитися скоротити той трепетний, сповнений очікування термін до трьох місяців.

Три місяці затишного спокою, три місяці, за які наречені потроху звикли (і досить легко) одне до одного і ставали чимраз ближчі. Щовечора вони довго розмовляли, звісно ж, у присутності дони Норми або ще якоїсь подруги, обмірковуючи, як їм найкраще облаштувати майбутнє сімейне життя.

Житимуть вони в домі дони Флор, і не лише тому, що докторові Теодору було так зручніше — його аптека була за два кроки звідти, — але й тому, що дона Флор категорично відмовилася закривати школу, хоча доктор Теодоро і переконував, що в аптеці він заробляє цілком достатньо для пристойного життя. Якого милого продовжувати ті виснажливі заняття? Але дона Флор дуже звикла і певним чином навіть не уявляла свого життя без своїх галасливих, усміхнених учениць, без теплих промов і розчулених сліз при врученні диплому, та й ніде правди діти, залежати від чоловіка матеріально їй зовсім не хотілося. Тому ця тема навіть не обговорюється. Нізащо!

У решті питань вони змогли без проблем дійти згоди. Навіть коване ліжко, до якого дона Флор відчувала потаємну, приховану пристрасть і за долю якого відверто побоювалася — швидше за все доктор не захоче спати в ліжку, де стільки разів вони кохалися з Гульвісою — не стало навіть предметом обговорення. Вони вирішили крок за кроком скласти список необхідних речей, щоб можна було оновити оздобу будинку на їхній смак, (фармацевт, скажімо, попросив виділити для нього письмовий столик, за яким би зміг працювати), а коли зайшлося про спальню, наречений просто запропонував придбати новий матрац. Теперішні пружинні матраци просто чудові, він сам має такий, але односпальний.

А щодо ліжка, то варто хіба що пофарбувати його, все одно ж фарбуватимуть стіни і дещо з меблів. Оце, напевно, і все!

Так вони звикали одне до одного і дона Флор уже ловила себе на думці, що відчуває якусь навіть ніжність до цього спокійного і стриманого чоловіка, відповідального і, щоправда, трохи педантичного й подекуди занадто церемонного, але дуже делікатного, уважного і, безсумнівно, шалено в неї закоханого. Після зустрічей, на прощання, а він приходив щодня (вони дуже швидко відмовилися від тих безглуздих нісенітниць, що їх так висміювала дона Жіза, про три візити на тиждень), Теодоро легенько, несміливо цілував її. Його випнуті м’ясисті губи ледь торкалися вуст вдови, а їй так хотілося смачно вкусити ті губи, палко припасти вустами і забутись у справжньому поцілунку.

Якось увечері вони пішли в кіно, та, як це щоразу бувало, коли з ними йшов сеу Руас, вони, звісно ж, запізнилися; сеанс уже давно почався і в переповненому залі не вдалося знайти місць поруч для них трьох. Врешті дона Флор і доктор Теодоро опинилися в перших рядах, надто близько до екрана, зате без зайвих пильних поглядів збоку. Спершу вони, затамувавши подих, сиділи, взявшись за ручки, і намагалися стежити за сюжетом фільму, та потім він ніжно торкнувся до її вуст, але у відповідь отримав геть інший поцілунок. Це був перший для них взаємний, глибокий і справжній цілунок, пристрасне єднання чоловіка та жінки, що попередні спроби порівняно з цим були цнотливими цьомками. Крім того, до весілля залишався всього тиждень, один-єдиний тиждень і