Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

- Роби що хочеш. - кидаю і йду.

Заходжу в свою кімнату. Закриваю двері. Всю дорогу ловила погляди гостей. Розступалися, пропускаючи мене. Ну, молодець Саша. Гроза всього району. А тепер що? Дивлюся на шафу.

Пора додому! У прискореному режимі збираю валізу. Кидаю все підряд. І свої і Ромині речі. Це однією рукою, другою в цей же час викликаю таксі. Плюнула на це даремне заняття швидко. Їх мову я ні дулі не розумію. Виглянула з кімнати, і о чудо, та сама жінка що завадила нам з Ромою.

Вона мене теж впізнала, захотіла втекти, але я зловила її і попросила викликати таксі до аеропорту. Вона закивала, і втекла. Сподіваюся все зробить.

Шкода, що за квитки згадала пізно. І чи є взагалі вечірній рейс додому. Мені сьогодні везе! Рейс був і квиток знайшовся. Прямо все для мене. І по часу я встигну. Ось тільки що робити з Ромою? Подивилася на годинник. Двадцять хвилин, а я вже на валізах. 

«Негарно виходить перед Катею, але сподіваюся вона мене зрозуміє. Жіночу солідарність ще ніхто не відміняв». - думаю, спускаючись на перший поверх.

Веселощі тривали без мене. Оп-па, а що це на Вікторії робить Ромин піджак? Або не Ромин? Он у Максима такий же костюм і він теж без піджака. Тоді де Рома? У двір в'їхало таксі. Уже сідаючи в таксі помічаю чоловічу фігуру, і вона наближається. Таксист чекає. Дивиться на мене. Показую йому один палець, типу почекайте хвилину. Але таксист як в насмішку їде, варто Ромі підбігти до нас.

Ми від'їхали зовсім недалеко, коли задзвонив телефон. Очікувано Рома.

- Привітики. - відповіла радісно.

Нарешті то їду додому! Все-таки я жахливий домосід. Хоча, в іншому випадку я б затрималася в цьому місті. Без напливу чужих родичів, чужого весілля і небезпеки бути розсекреченою. І Вікторії під боком!

- Це що зараз таке було?! - запитує Рома.

- Це був маленький спектакль для твоїх знайомих. Все, Роман. Ми з вами офіційно посварилися, і я тебе не прощу. - кажу серйозно. - Класно я придумала?

Я пишаюся собою! Просто розумниця! По-моєму, це хороший кінець для нашої з ним брехні.

- Дуже добре просто! - а ось Рома не задоволений. - Ти зіграла на ура. Віка змушена була поїхати, тому що Анастасія Владленівна погрожувала її втопити.

- Так? Я завжди знала, що бабуся вогонь!

- Так. І ти настільки сподобалася моїм друзям що вони відправляють мене на твої пошуки.

- Е, ні! Ми так не домовлялися!

- Уяви собі, Алекс готовий відправитися зі мною, щоб особисто розповісти тобі що я повністю твій, та ніхто інший мені не потрібен.  

Як приємно це чути. Мій. Саме слово приносить повний кайф.

- І що, не потрібен? - уточнюю, водячи пальчиком по оббивці сидіння переді мною.

- Сашенька, а ти повернися і розповім.

- Е-е-е, ні! Друзі у тебе класні Ром, але все! Для них ми повністю в розлученні. Нафіг мені такі нерви!

Рома мовчить.

- Вони мене чують? - питаю тихо.

- Угу. - мукає Рома у відповідь.

- Я ніколи тебе не прощу! - кричу в трубку, навіть водій обернувся подивитися на мене.

- Ти зрадив нашу любов! - продовжую я заливати. - Я вірила тобі! Але це була остання крапля! Я з'їжджаю від тебе! Кота заберу з собою!

- Кота то за що? - запитує Рома серйозно.

Теж увійшов в роль? Так переконливо грає. Я майже повірила, що йому є діло до Капітана.

Судячи по шуму в трубці, Рома кудись йде.

- Горизонт чистий? - питаю.

- Кришталево.

- Ладненько. - посміхаюся. - Чекаю тебе завтра.

- І все?

- Зі справочкой від гінеколога - жартую.

- Мені іноді здається, що простіше знайти собі іншу, ніж відповідати всім твоїм запитам. - каже він.

І я задумалася. На якийсь момент дійсно подумала, що він може почати зустрічатися з іншою. І це привело мене в жах! Я не хочу його ні з ким ділити! І справа не тільки в моїй жадібності. Навіть думка що він може бути з кимось ще приносить тупий біль десь в області грудей. Підозріло поруч із серцем.

- Ау! - кличе Рома. - Ти заснула?

- Ні, задумалась просто.

- Так, мене звуть. Зараз будуть допитувати як пройшла розмова. Доведеться вдавати з себе кинутого. Терпіти не можу брехати. Особливо друзям.

- Ти ж не брешеш. - тисну плечима, хоч він і не бачить. - Раніше, так. А зараз все стало на свої місця.

Настрій жартувати пропав.

- Просто уяви, що у тебе була дівчина і ви розлучилися. Згадай біляву з садка, або кого ти там любив. - раджу.

- Ти засумувала? - розуміє він мій стан. - Можеш повернутися, і ми все переграємо. Або почекай мене, я зараз приїду.

- Ну ні! - відігнала від себе сумні думки. - Не треба нам примирення, нехай вони думаю, що у нас фінал був. Я втомилася, Ром.