Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

Зловила на собі погляд Вікторії. А перемога то за мною. Отсалютовала їй келихом. Вона стиснула вилиці, відвернулася. Я на коні, ципочка.

- Кхм-кх! - давлюся шампанським, коли відчуваю гарячу долоню на своєму стегні.

Судячи з усього, пора зав'язувати з шампанським, не щастить мені сьогодні з ним.

Рома спокійно простягнув мені серветку вільною рукою. Лівою ж продовжив погладжувати моє стегно. Коли він став наближатися небезпечно близько до трусиків, зупинила його долоню своєю. Подивилася в його палаючий погляд.

- Хочу тебе. - каже він.

Дихання перехоплює від пожежі що розгорається від одного дотику, від одного його погляду. Ковтаю в'язку слину. Нахиляюся до нього ближче. Хочу його поцілувати.

- Гірко! Гірко! - лунає з усіх боків.

Рома дивиться на мої губи, бере рукою за підборіддя. І цілує. Під крики натовпу, що кричить не нам. Але з боку лунають смішки. Хтось каже, що у нас з Ромою репетиція. Я відводжу погляд, щоки палають, а серце стукає. І не від сорому. На якусь частку секунди мені здалося, що це виявилося правдою. Що ми з Ромою дійсно любимо один одного, як всі думають. І мені б прийти в себе, згадати що у нас просто договір. Але гаряча рука що все ще погладжує моє стегно і присутність поруч гарячого тіла збиває з думки. Залишаючи лише одну.

Я його кохаю?

Або це поганий вплив алкоголю? Але чому від однієї думки мені хочеться посміхатися і на душі світло? Блін, я люблю його! Від визнання самій собі немов легше стало.

Не втримавшись, сміюся вголос. Відчуваю себе звільненою! Ніби це давно зріло в мені. Любов до нього. А він…

Подивилася на Рому. Він дивиться запитально, веду себе нерозумно. Як закохана дурненька. Нахиляюся і сама цілу його.

- Чекаю не дочекаюся, коли ми поїдемо. - кажу йому.

- Я теж. - каже, стискаючи сильніше долоню на моїй нозі.

 Весілля триває. Пару вітали, тости, жарти, танці. Катя така красива в білій весільній сукні. Алекс поруч з нею у фраку як принц.

Все було ідеально! Могло бути, якби не Вікторія. Я навіть на відстані відчувала її погляд. Уже ввечері, коли велика частина гостей розбіглася по кімнатах, ми перебралися ближче до басейну. На жаль, Вікторія з нами. Вона взагалі трималася на відстані, але періодично з'являлася перед очима. Або просто моя свідомість виловлює тільки її? Як потенційно небезпечний суб'єкт.

І не дарма! Варто було Ромі відійти від мене, поговорити з кимось, як переді мною виросла Вікторія.

- Ти йому не пара. - каже в лоб.

У перші секунди здивувалася і від слів, і від її нахабства.

- Кому? - все-таки вирішую уточнити.

Адже є ймовірність що я щось не так зрозуміла. Не може ж вона так нахабно відбивати у мене Рому? Може.

- Ромі. Взагалі не розумію, де він тебе відкопав. - дивиться на мене з голови до ніг.

- В барі. - кажу.

Переді мною хвора п'яна людина. Що з неї взяти? Мабуть зрозуміла, що Рому їй не повернути ось і перейшла на особистості. Так і це метод не найкращий. Ловлю в натовпі погляд Роми. Дивиться на нас. Не бійся, я весілля Каті псувати не буду. Я теж зараз злегка п'яненька, тому можу пробачити Вікторії її витівку ранкову. Принаймні зараз.

- Вікторія, тобі б поспати. - кажу.

Я не сумніваюся, що вона давно в собі носить ці слова, але сьогодні Катин день. І повторюся, псувати його не буду! Хочу пройти повз жінку. Роблю крок, але вона хапає мене за руку.

- А тобі б освіжитися. - випльовує мені в обличчя і штовхає прямо в басейн.

Ось тільки вона не розрахувала, що я схопила її у відповідь і освіжилися ми обидві. Виринула з води. Ну і стерво! Хміль пройшла, і на подив бажання вбити Вікторію повернулося. Даремно вона це зробила.

- Сука. - кажу загрозливо, і рухаюся на дівчину навпроти, що винирнула з води.

Мабуть щось в моєму погляді її злякало. Вона з писком стала спливати. Спробувала. Я схопила її за волосся, одним ривком притягнула до себе і натиснувши на голову стала топити. Ох, її ці: «Буль-буль... —  ряту... -буль-буль...» Я надовго запам'ятаю.

- Саша! - грізно гукнули мене.

Рома. Стоїть на бортику басейну, пропалює нашу парочку поглядом.

- Йди до мене. - простягає до мене руку.

Я слухняно пливу до нього.

- Вона перша почала. - виправдовуюсь, коли Рома допоміг мені вибратися.

- Я знаю. - каже, посміхаючись куточком рота.

Але швидко бере себе в руки, накидає мені піджак на плечі. Дивиться в басейн. Там все ще сидить Вікторія.

Ложу свою долоню Ромі на руку.

- Тільки спробуй їй допомогти. - Шиплю на нього. - Тільки посмій! Скупаю разом з нею.

Рома піднімає брову.

- Хтось казав, що не ревнує.

Підловив. Перекладаю погляд з нього на Вікторію. Але ж кращий захист, це напад? Знімаю піджак, віддаю Ромі.