read-books.club » Класика » Оповідання та памфлети, Марк Твен 📚 - Українською

Читати книгу - "Оповідання та памфлети, Марк Твен"

179
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Оповідання та памфлети" автора Марк Твен. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 93 94 95 ... 123
Перейти на сторінку:
приєдналися до лінчувальників, а ганьба впала на всіх нас. Тепер усі вважатимуть і називатимуть нас тільки «лінчувальниками». Бо люди не звикли довго думати, вони цього ніколи не роблять, а схильні узагальнювати з одного єдиного факту. Вони не скажуть: «Міссурійці вісімдесят років робили все можливе, щоб їх поважали як доброчесних громадян; а ота сотня лінчувальників десь з околиці штату – то виродки». Ні, ота правдива думка і в голову їм не прийде; вони зроблять висновок з одного-двох якихось нетипових фактів і скажуть: «Міссурійці – це лінчувальники!» Люди не вміють роздумувати, вони не мають ні логіки, ні відчуття пропорційності. Цифри для них нічого не значать, вони ні про що їм не кажуть, ні про віщо не нагадують. Вони можуть, наприклад, твердити, що в Китаї ось-ось запанує християнська віра, бо щодня ж аж дев’ятеро китайців приймають віру Христову, а про те й не подумають, що там щодня народжується тридцять три тисячі людей поганської віри, отже, ця їхня аргументація нічого не варта. Люди скажуть: «В них там сто лінчувальників, отже, всі міссурійці – лінчувальники». І той факт, що два з половиною мільйони міссурійців не належать до лінчувальників, зовсім не змінить їхньої думки.

 

 

II

 

О Міссурі!

Трагедія сталася біля Пірс-сіті, на південно-західній околиці штату. В неділю, після полудня молода біла жінка вийшла одна з церкви, і незабаром її знайшли вбитою. Так, там є церкви; у мій час віра на Півдні була глибша, більш розповсюджена, ніж на Півночі, і до того ж, як мені здається, була щиріша, правдивіша. Такою, гадаю, вона залишилася й дотепер. Отож, молоду жінку хтось замордував. І хоч у тому районі чимало церков та шкіл, народ збунтувався, лінчував трьох негрів (з них двох дуже старих), спалив п’ять негритянських хатинок і загнав у ліс тридцять негритянських родин.

Я не буду говорити про причини, які штовхнули людей цей злочин, це зовсім не стосується справи; питання дуже просте – чи може убивця сам і судити? Питання і просте, і справедливе. Якщо буде доведено, що убивця сам собі привласнив право судити, тоді й говорити нема про що: тисяча причин його не виправдають. У людей з Пірс-сіті були серйозні причини, навіть, можна сказати, найсерйозніша з причин! Та справа не в тому: вони вирішили привласнити собі право суду, хоча коли б винних віддали до суду, то по місцевому закону їх все одно б повісили, бо і негрів небагато в тому районі, і вони не настільки багаті там та сильні, щоб вплинути на присяжних.

Чому лінчування з усім варварством, що його супроводжує, стало в деяких місцях нашої країни улюбленим способом відплати за так звані «буденні злочини»? Мабуть, коли б не тому, що багато хто вважає, що така жахлива та страшна кара буде кращою наукою, ефективнішим застереженням, ніж повішення у тюремному дворі без свідків, без галасу. Звичайно, люди з нормальним розумом так не думають. Навіть дитина, і та цьому б не повірила. Бо й дитині відомо, що все незвичайне, все, що викликає багато розмов, знаходить людей, які захочуть його повторити – на світі так багато збудливих людей, які, коли їх хоч трохи під’юдити, втрачають останні краплини глузду і викидають такі коники, про які в інший час і не подумали б. І дитина знає, що якщо хтось плигне з Бруклінського мосту,– то знайдеться дивак, який схоче це повторити; якщо хтось вирішить пропливти в бочці через Ніагарський водоспад – знайдуться люди, які захочуть зробити те саме; якщо якийсь Джек Мучитель прославиться тим, що вбиватиме жінок у темних завулках,– у нього теж знайдуться послідовники; якщо убивця зробить замах на короля і про це загаласують усі газети – царевбивців з’явиться тьма-тьмуща. Навіть малій дитині відомо, що хай тільки якийсь негр учинить сенсаційний злочин або вбивство, як слідом за ним цю трагедію повторять багато негрів; що кожний такий злочин, як би не хотіло суспільство йому запобігти, в свою чергу, викличе ряд інших злочинів, а в результаті кількість їх, замість того, щоб зменшуватися, буде з року на рік збільшуватися і збільшуватися – одне слово, що лінчувальники найгірші вороги своїх дружин, сестер та дочок. Дитині відомо й те, що по законах, які ми ж самі й створили, вже не окремі люди, а все суспільство повторяє щось незвичайно; що якесь лінчування, коли про нього багато говориться, обов’язково викличе інші лінчування – і тут, і там, і скрізь, і що згодом це перетвориться в якусь манію, в моду; моду, яка буде щороку ширитися захоплюючи, наче епідемія, все нові й нові штати. Суд Лінча уже дійшов до Колорадо, до Каліфорнії, до Індіани а тепер і до Міссурі! Я ще, чого доброго, доживу й до того, що посеред Юніон-скверу в Нью-Йорку перед п’ятдесятитисячним натовпом спалюватимуть негра, і жодного представника закону та влади не буде й близько – ні шерифа, ні губернатора, ні поліцейського, ні солдата, ні священика.

 

Ріст лінчувань. 1900 року було на вісім лінчувань більше, ніж року 1899, а цього року, певне, буде ще більше, ніж торік. Минуло трохи більше, ніж півроку, а вже було вісімдесят вісім випадків суду Лінча, тоді як за увесь минулий рік їх було сто п’ятнадцять. Найгірше стоять справи в чотирьох південних штатах – Алабамі, Джорджії, Луїзіані і Міссісіпі. Минулого року в Алабамі було вісім випадків лінчування, шістнадцять у Джорджії, двадцять в Луїзіані і двадцять в Міссісіпі – більше половини лінчувань по всій країні. Цього року в Алабамі вже було дев’ять випадків лінчування, в Джорджії – дванадцять, в Луїзіані – одинадцять, в Міссісіпі – тринадцять, знову ж таки більше половини загальної кількості лінчувань у всіх Сполучених Штатах («Чікаго Трібюн»).

 

Цілком можливо, що збільшення лінчувань пояснюється властивим людині інстинктом наслідування та ще найпоширенішою людською хворобою – страхом: а що як тебе стануть обходити, стануть тицяти на тебе пальцем за те, що ти чиниш не так, як усі? Ім’я цієї хвороби – моральне боягузтво, і вона – риса, найбільш притаманна 9 999 людям з 10 000. Я не претендую на це відкриття – в глибині душі найтупіший з нас знає, що це саме так. Не можна ж допустити, щоб ми забули або залишили без уваги цю

1 ... 93 94 95 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оповідання та памфлети, Марк Твен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оповідання та памфлети, Марк Твен"