Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

11

11. Бог у Дельфах — Аполлон, який, за віруванням стародавніх греків, у своєму храмі в Дельфах віщував устами пророчиці (піфії), одурманеної сірчаними випарами, які виходили з розколини скелі.

12

12. Херефонт — друг і послідовник Сократа, один із ви­значних демократичних діячів Афін; у 404 р. до н. е. під час правління Тридцятьох олігархів пішов на вигнання, повернувся в Афіни через 8 місяців, коли до влади прийшли демократи.

13

13. Брат Херефонта — Херекрат.

14

14. …клянуся собакою… — Сократ у звичайних розмовах ніколи не брав у свідки богів, вважаючи це нечестивим актом.

15

15. Про несвідоме натхнення поетів як джерело їхньої творчості Платон трактує в діалозі «Іон».

16

16. Виразна іронія Сократа, бо Мелет під час правління Тридцятьох тиранів заплямував себе переслідуванням демократів.

17

17. Офіційне обвинувачення (наводить його Діоген Лаерцій у «Життєписах видатних філософів», II, 40) звучало так: «Це обвинувачення написав і клятвено засвідчив Мелет, син Мелета, піфеєць, проти Сократа, сина Софроніска, з дему Алопеки. Сократ обвинувачується в тому, що не визнав богів, яких ви­знає місто, і впроваджує інших, нових богів. Обвинувачується він і в розбещуванні молоді. А кара за це — смерть».

18

18. Гера — дружина Зевса, покровителька сім’ї і подружжя. Клятва ім’ям Гери вважалась дуже серйозною.

19

19. Члени Ради — Рада (Буле) в Афінах складалася з 500 членів (булевтів), яких вибирали по 50 чоловік від кожного з 10 округів (філ) Аттики.

20

20. Народні збори (екклесія) — верховний орган держави, якому належала вся законодавча і виконавча влада.

21

21. Анаксагор з Клазомен у Малій Азії (бл. 500—428 рр. до н. е.) — видатний давньогрецький філософ, який вважав рушійною силою світу «нус» (розум), уявляючи його як найтоншу матерію. Твердив, що Сонце — розпечена брила, а Місяць — тіло, подібне до Землі. Він був вигнаний з Афін.

22

22. Орхестра — у театрі круглий майданчик, на якому співав і танцював хор. У театрі (дешевше місце коштувало 2 оболи, дорожче — 1 драхму) глядачі могли ознайомитися з реакцією афінських драматургів на політичні й культурні події. Однак, можливо, тут ідеться про книжкову крамничку в Афінах, яка мала назву «Орхестра».

23

23. Демони — в давньогрецькій міфології нижчі божества або духи.

24

24. Син Фетіди — Ахілл, герой «Іліади» Гомера. Тут мається на увазі місце з «Іліади» (XVIII, 95 і наст.). Гектор — головний троянський герой, убитий у Троянській війні грецьким ге­роєм Ахіллом. Патрокл — найближчий друг Ахілла, загинув під Троєю від руки Гектора.

25

25. Сократ під час Пелопоннеської війни брав участь у трьох битвах — при Потідеї (432 р. до н. е.), Делії (424 р. до н. е.) й Амфіполі (422 р. до н. е.), виявивши неабияку відвагу й витримку.

26

26. Аїд — підземне царство мертвих, а також бог смерті.

27

27. Згадки про внутрішній голос Сократа є в інших діалогах Платона: «Федр», «Евтидем», «Теетет», «Алківіад перший»; у «Спогадах про Сократа» Ксенофонта, у творі Плутарха «Про Сократового генія», в Апулея «Про Сократового бога».

28

28. Сократ був обраний членом афінської Ради (Буле) в 406 році до н. е. від дему Алопеки, який входив до філи Антіохіди. Із п’ятисот членів афінської Ради одночасно засідали тільки п’ятдесят, які називалися пританами.

29

29. …у морській битві. — Йдеться про морську битву при Аргінузьких островах у 406 р. до н. е., в якій афінські стратеги здобули велику перемогу над спартанським флотом, але буря перешкодила їм підібрати й похоронити плаваючі трупи воїнів. Згідно з віруванням стародавніх греків, душі непохованих людей були приречені на страшні муки. Переможців-стратегів звинувачено в релігійному злочині й страчено. Сократ, який був пританом і епістатом, тобто головою Ради на даний день, спротивився незаконному огульному суду над усіма стратегами зразу. На другий день при іншому епістаті стратеги були засуджені на смерть.

30

30. Кругла палата (по-грецькому «толос») — будинок, де збиралися і обідали притани.

31

31. Леонт — афінський полководець, багата людина, страчений під час правління Тридцятьох тиранів у 404 р. до н. е.

32

32. Сократові докоряли за те, що в числі його учнів-слухачів були голова Тридцятьох Крітій та Алківіад, який зрадив Афіни під час Пелопоннеської війни (431—404 рр. до н. е.).

33

33. Йдеться про запитання Пенелопи, звернене до Одіссея, який після довгих блукань з’явився до неї в лахмітті жебрака:

Та розкажи мені все ж, відкіля ти, якого ти роду?

Тож не із дуба ти виріс, як у байці старій, не із скелі.

(Гомер. Одіссея, XIX, 162—163).

У Сократа було троє синів: Лампрокл, Софроніск, Менексен.

34

34. Голосування на суді в Афінах відбувалось через опускання білих і чорних камінців у дві урни: в одну кидали камінці на засудження, в другу — на виправдання. За словами Сократа, за його виправдання був поданий 221 голос, а проти — 280. Отже, йому для виправдання не вистачило 30 голосів, бо для цього треба було мати 251 голос із 501.

35

35. За афінським законом обвинувач, який не зібрав 1/5 голосів, зобов’язаний був заплатити штраф у 1000 драхм і втрачав право на майбутнє подавати в суд подібні скарги. Але наявність, крім Мелета, ще двох обвинувачів, тобто Аніта й Лікона, забезпечила йому потрібну кількість голосів.

36

36. Обід за рахунок держави в Пританеї був надзвичайно почесний. Право обідати в ньому належало чужоземним послам, заслуженим громадянам, переможцям на Олімпійських іграх тощо.

37

37. Одинадцять — мова про одинадцятьох архонтів (начальників), яким належав нагляд над тюрмами.