Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

38

38. Сократ пропонує як пеню за себе одну міну (міна — афінська монета, яка дорівнювала 100 драхмам або 600 оболам), а його друзі (Крітон, Крітобул, Аполлодор) виявили готовність заручитись і дати в заставу 30 мін.

39

39. Сократ провіщає майбутнє тим суддям, які засудили його на смерть. За віруванням стародавніх греків, люди на порозі смерті наділені даром передбачення. Діоген Лаерцій (II, 43) повідомляє, що афіняни потім розкаялись: Мелета вони засудили на смерть, а Аніта й Лікона — на вигнання. Подібно й інші письменники (Діодор, Плутарх, Фемістій) згадують, що обвинувачів Сократа спіткала заслужена кара.

40

40. Великий цар — так стародавні греки називали перських царів.

41

41. Мінос, Радамант, Еак, Тріптолем — міфічні царі й герої, які після смерті стали суддями у потойбічному світі.

42

42. Орфей — міфічний співець. Своїм співом приборкував навіть диких звірів. Мусей — легендарний давньогрецький співець, учень Орфея. Гесіод — давньогрецький епічний поет (VIII—VII ст. до н. е.), автор поем «Труди і дні» та «Теогонія».

43

43. Паламед — грецький герой, учасник Троянської війни; його, несправедливо звинуваченого Одіссеєм у зраді, греки забили камінням.

44

44. Аякс (Еант) — син саламінського царя Теламона, найславетніший після Ахілла воїн під Троєю. Після смерті Ахілла претендував на його зброю, а коли її присуджено Одіссеєві, з жалю збожеволів і покінчив з собою.

45

45. Мова йде про Агамемнона, головнокомандувача грецького війська під Троєю.

46

46. Одіссей — міфічний цар острова Ітаки, герой «Іліади» й «Одіссеї».

47

47. Сізіф — легендарний засновник і цар Корінфа. За розголошування таємниць богів та інші злочини був засуджений викочувати в Аїді на вершину гори величезний камінь, який щоразу зривався вниз («сізіфів труд»).

48

1. Корабель із Делосу. — Цей корабель щороку відвозив на острів Делос разом із урочистою процесією святкові дари, виконуючи обітницю міфічного афінського царя Тесея, переможця Мінотавра, страховиська з людським тулубом і бичачою головою. До повернення корабля в Афінах не виконувалися смертні вироки.

49

2. Суній — мис на південно-східному краю Аттики.

50

3. …від кого це залежить. — Мова про одинадцять архонтів — начальників, яким належав нагляд за в’язницями.

51

4. Цитата з «Іліади» Гомера, IX, 363 (переклад Бориса Тена). Слова Ахілла, який, розгніваний на Агамемнона, вирішив не брати участі в боях під Троєю і вернутися до рідної Фтії.

52

5. В Афінах у той час процвітало донощицтво. Донощики шантажували чесних людей вигаданими звинуваченнями, вимагаючи від них грошей за мовчання.

53

6. Сіммій і Кебет — фіванці, палкі прихильники Сократа, виступають також у діалозі «Федон», беручи участь у розмові про безсмертя душі.

54

7. Фессалія — велика область на півночі Греції між Македонією, Доридою і Локридою.

55

8. …зраджуєш своїх синів. — У Сократа було троє синів: Лампрокл, Софроніск і Менексен (див. приміт. 33 до «Апології Сократа»).

56

9. …перебіг судочинства у всіх його подробицях. — Сократ міг уникнути суду, залишивши Аттику, а для виступу перед судом міг замовити котромусь риторові зворушливу промову, аби розжалобити суддів.

57

10. …Приходять Закони й Держава… — славнозвісна персоніфікація. Інший знаменитий приклад персоніфікації містить твір Ксенофонта «Спогади про Сократа», де наведено притчу про Доброчесність і Порок, які з’явилися Гераклові у вигляді прекрасних жінок.

58

11. …Істмійських ігор… — Згадані тут свята входили до загальнонародних давньогрецьких урочистостей, пов’язаних із культом певних богів: Олімпійські й Немейські були присвячені Зевсу, Дельфійські — Аполлонові, Істмійські (на Істмі, тобто Коринфському перешийку) — Посейдонові.

59

12. Про законодавство Лакедемону (Спарти) й Криту схвально відгукувались Сократ і сам Платон, зокрема цей останній про закони напівлегендарного спартанського законодавця Лікурга і критського Міноса (див. «Закони», І, 630 D—E і III, 712 С—713 А).

60

13. …до Фів, чи до Мегари. — У Фівах (столиці Беотії) й Мегарі (головне місто Мегариди, області на захід від Аттики) була в той час поміркована олігархія.

61

14. …тамтешній люд розбещений… — Фессалійці мали репутацію розпусних і нечесних людей.

62

15. …козячу шкуру… — Козяча шкура служила одягом пастухів.

63

16. …з’явившись в Аїд… перед його володарями. — Йдеться про трьох суддів у підземному царстві (Аїді): Міноса, Радаманта, Еака (див. приміт. 41 до «Апології Сократа»).

64

17. Корибанти — жерці-кастрати Великої матері богів (фрігійської богині Кібели), які славили її в екстатичних танцях під звуки флейт і тимпанів.

65

1. Ефес — одне з 12 іонійських міст у Малій Азії, де, за одним із переказів, народився Гомер і де в особливій пошані були рапсоди — виконавці його поем.

66

2. Епідавр — місто в області Арголіда у Пелопоннесі, славне храмом бога лікування Асклепія. Свято на честь Асклепія називалося «Великі Асклепії», або «Епідаврії».

67

3. Панафінеї — свято на честь богині Афіни, яке відзначалося раз у чотири роки в Афінах.

68

4. Іон хвалькувато ставить себе вище не тільки над виконавцями пісень Гомера, а й над вченими коментаторами V ст. до н. е. — Метродором із Лампсака й Стесімбротом із Фасосу, які алегорично тлумачили Гомера.

69

5. Гомериди — тобто знавці поезії Гомера.

70

6. Гесіод — напівлегендарний поет Стародавньої Греції, автор дидактичних поем «Труди і дні», «Теогонія» та ін. Архілох — давньогрецький поет-лірик (VII ст. до н. е.).

71

7. Єдине ціле, або цілісне — один з основних термінів естетики Платона.

72

8. Полігнот (V ст. до н. е.) —