Читати книгу - "Знахар, Міхал Шьмеляк"

жертву в костьолі, тому повернули назад. Марек швидко зателефонував їм і сказав Генрі, що він буде більш корисним там, де вбивця визначив своє наступне місце злочину. Вони послухали його і знову змінили напрямок. За годину вони мали бути на місці та підготувати все до прибуття бригади, а також поставити місцеві служби в режим готовності. Це не була неймовірна перевага, але Марек сподівався, що вони досягнуть її швидше, ніж прогнозував суперник. Загалом, Радзішевського знайшли випадково, що дозволило зробити все раніше, ніж планував убивця.

До церкви під'їхав чорний "форд мондео". Марек підвівся з лавки й пішов до задніх дверей. За кермом сидів молодий офіцер у формі, лише дві смужки на погоні.

– Привіт, – сказав Марек.

– Привіт. Ваші речі в багажнику.

– Дякую. Не мчіть на шаленій швидкості, об'їжджайте вибоїни, мені потрібно поспати не менше двох годин, інакше привезете мертвяка.

– Як бажаєте.

Вони рушили. Марек глянув у вікно на місто в нічній тиші. Заплющив очі й одразу ж заснув.

РОЗДІЛ 22

0:00

Кава від "Орлена"! Сеча, а не кава! Випив дужу, але сон не збіг від нього ні на мить, власне кажучи, він був більш втомленим, ніж до візиту на станцію. На якусь мить адреналін від отримання дивної посилки тримав його напоготові, але такий вміст, мабуть, підняв би будь-кого на ноги.

"Вже завтра!" – напис на листівці, прикрашеній усміхненим обличчям, розбудить вас краще, ніж найміцніший сицилійський еспрессо. Проте емоції вщухали, а сон приходив з більшою силою.

Вібрація керма змусила його прокинутися від легкого сну. Німецький автомобіль застерігав від перетину середини, розумна машинка.

Після проекції фільму він вирішив якомога швидше повернутися додому. Мій дім, моя фортеця, до того ж з добре захованим дев’ятиміліметровим ґлоком, який чекає на будь-яких зловмисників, яким подобається відтворювати професію ката. Він втомився за останні двадцять чотири години, в безрезультатних пошуках лікаря - а перевіряв всюди - тому що, як виявилося, наш онколог грається в тортури. Правда полягала в тому, що він отримав те, що заслуговував. Це факт, вони були в змові — а точнішим було б "ділове партнерство", — але він страшенно ненавидів сукина сина, швидше за все, взаємно.

Розглянемо переваги цієї ситуації. Маніяк убив лікаря, зламав йому всі кістки, і це було не зовсім добре. Однак у результаті цього коновал назавжди закрив рота, і він нікому не скаже жодного слова про свої незаконні та неетичні дії. Бовдур точно нічого не записав і не зберіг на випадок своєї трагічної смерті; його переросле его, гідне Гітлера і Сталіна, не допускало думки про такий кінець. І добре. Якщо пощастить, стежка закінчиться на Радзішевському, і вони ніколи не дійдуть до нього. Звичайно, в ситуації, що склалася, йому треба буде швиденько придумати план Б, оскільки він не міг дозволити собі такий трагічний кінець усієї ситуації. Занадто глибоко були вони у всьому цьому, ставки були занадто високі, справа вже не в грошах, а в виживанні.

Його очі знову заплющилися, і кермо попередило його про зміну напрямку. Йому потрібно було підкріпитися, і він зупинився на узбіччі. Дорога була пустою була, січнева ніч глушила тишею. Він зробив кілька присідань, деякий час побігав на місці, це повинно допомогти. Проте сон не втік, ні легкий морозний вітерець, ні вправи не прогнали втоми. Якуб відчував, що йому потрібно притулитися до автомобіля, інакше він впаде. Він почав глибоко дихати, відчуваючи поколювання під черепом, наче він ось-ось знепритомніє.

Щось тут було не так. Може це інфаркт? Але він не відчував болю, нічого не різало в грудях, він не відчував задишки. Опустився на одне коліно, відчуваючи, ніби ось-ось відлетить далеко-далеко. Серце його калатало, як ковальський молот, піт виступав на чолі, в голові паморочилося. Що могло статися?! Адже ця історія, його життя не могло закінчитися так банально. Це неможливо!

Раптом його обмели вогні автомобіля. Він махнув йому рукою, може, доля всміхнеться, і хтось допоможе. Насправді автомобіль з’їхав на узбіччя. Водій не вимкнув двигун і не вимкнув фари. Напевно, це теж був "мерседес". Двері відчинилися, і він побачив чоловіка, який спокійно йшов до нього. Дивно, адже випадково зупинений водій повинен бігти на допомогу і кричати щось на кшталт: "Що там з вами?!".

– Привіт, Якуб, – почув він сильний, чоловічий голос.

Цілитель не відповів, лише опустився на інше коліно та притулив голову до крила автомобіля. У нього не було сили говорити, він не міг зібратися з думками.

– Це не кава зашкодила? – з веселістю в голосі запитав прибулий. – Є така соціальна кампанія "Стережись випивки". Ну а для тебе це має бути "Стережись кави!". Але ти, напевно, мене вже погано чуєш. Рогіпнол, любий друже, чудова річ, прямо з Німеччини. Був страх, що ти розіб'єшся, але я довірився провидінню і, як завжди, вийшло добре.

– Допоможіть… – трохи безглуздо вимовив Якуб, бо вже знав, кого зустрів на своєму шляху, але це було єдине слово, яке хотіло зійти з його вуст.

– Не драматизуй, у тебе все вийде. – Чоловік присів перед ним, але його обличчя все одно не було видно, у нього позаду були фари автомобіля. – Можливо, у тебе трохи буде боліти голова, коли ти прокинешся, але це найбільший біль після прийому цього препарату. Даю слово!

Глибокі вдихи не допомагали, у Якуба було таке відчуття, ніби після марафону, він ось-ось заплющить очі й відправиться в країну сну та блаженного відпочинку.

– Ти мені не віриш, — продовжив чоловік. – А треба, я завжди дотримую своїх слів. Наприклад, зовсім недавно я обіцяв тобі, що ти будеш в моїх руках, а сьогодні саме так і станеться. І це сталося. Чи ти щасливий?

Якуб вже нічого не бачив, майже нічого не чув. Спати. Йому треба було виспатися.

– Сподіваюся, ти щасливий. Бо я - так!

6:00

Луп! Луп! Луп!

Хтось сильно стукав у двері, але, мабуть, потрібні були дуже вже сильні засоби переказу, щоб розбудити Кшисєка. Він озирнувся навколо, і його голова повільно заповнилася образами вчорашніх подій. Якусь мить було важко відрізнити реальність від сну. Вероніку справді забрала швидка? Напевно так, він ще пам'ятав, що, виходячи, лікар сказав йому сидіти вдома, тому що в палату його не пустять, він не родич, тому не мав права на інформацію про стан здоров'я жінки. Він може прийти вранці, і якщо Вероніка прокинеться і захоче його побачити, тоді він щось дізнається.

Луп! Луп!