Читати книгу - "Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів"

З полісу, з небокраю

тягнеться довга вервиця,

і ця панорама, я знаю,

вона ще тобі озветься

луною в порожній шахті,

листям у водостоці,

в жованому ландшафті,

у пташиному оці.

3. поеми

intro

радість і алкоголізм на твоїх барикадах

вітер вповзає в небо чорним вужем

о дерева що ростуть просто з нічого

о сонце повернення що перекочується вгорі

поспішає зі сходу на захід

доки ще не стемніло навкруг

тоді ти повернешся під тишу своїх тополь

під добрі долоні господа всіх мудаків

який проведе тебе темною ніччю бузковими тінями

квартирами давніх знайомих

о сірий будинок мушлі

за яким починається море

о сонні жінки що розрубують м’ясо на ранкових базарах

коли шматки яловичини важко підстрибують

мов баскетбольні м’ячі

тоді ти зайдеш у дім і впізнаєш запах

і будеш вирізняти про себе щоб до кінця розібратись

дерево і тканина золото і цемент

ліворуч тепер коридором тепер іще кілька кроків

фіранки задвижки на вікнах квіти і відкривачки

вазонки зірки кольорові кахлі кондоми з аптеки

вижовклий аспірин святкові листівки чорнила

леза значки фотоплівки патрони розтала помада

дерева заколки сталеві пінцети

фіксатори і барабани знаряддя мистецтва

десь вже на споді між фломастерами і квитками

між фінками і бобінами десь на самому споді

те фото яке ти шукав

і яке ти віднайдеш

щойно увійдеш в цей дім

до речі скільки тобі ще сидіти?

іслам

ісламом тобі починається ранок

бісером вшитим у шкіру жінок

золотом сутінків в тихих заплавах помешкань

морожені спини риб

над якими схиляється жінка

будні республіки

чайні розводи на топографічних картах

встановлюється тепла материкова погода

палає над визволеною територією

іслам небес

іслам поливалок

задиханий жовтий іслам

ісламом тобі під нігтями ця країна

струм на стодесять вольт у спальних вагонах

родіна залажала надовго і по-дорослому

вже не відмити ці гасла ці написи і криптограми

ось вони — міцні чоловічі руки

зжовклі татуювання на міцних чоловічих торсах

лозунги боротьби сліди комунального блядства

іслам тополиний пух день конституції

щоразу лишати щось недомовленим

лишайся якщо вже виріс там де ти є

всього лише кілька речей —

шкільне приглушене порно

випуск дев’яносто першого року

єврейські будинки заселені більшовиками

твої вчителі не знають чому тебе можна навчити іще

знання поступово вивітрюється ніби вино

лишаючи тільки фарбник алкоголю

друзі з якими ти спав і яких ти любив

врізають нові замки

він захлинатиметься ніби прапор на вітрі

під звуки глушилок

під шепіт ангелів що втомлено колядують

підіграючи собі на німецьких губних гармоніях

цей підлітковий іслам крадених стимуляторів

холодний іслам браслетів чорний іслам заначок

іслам нумерованих ковдр мічених

копіювальних машин

веселий іслам аміаку залізний іслам

автобусних ліній нічних передатчиків

привидів світлий

розірваний і спресований жовчний іслам

нескорений непішохідний фугасний

коли прокидається місто у липні вночі

і першими лізуть на світло

кислотні розклейщики оголошень

жорстокі і навчені туберкульозники

чуєш як сонце дрейфує в зеленому небі

чуєш як перебирає плавниками у ванні

іслам підшкірних ін’єкцій

іслам зачинених переходів

лівобережний іслам перемог

від самого дитинства ніби проказа ця перемога

так ніби ростеш на покинутому аеродромі

зшиваючи комбінезони зі старих парашутів

й лаштуючи до ключів кулеметну гільзу

ось так батьківщина обдаровує правом на боротьбу

лише б пам’ятати від самого дитинства:

армія переможців грузиться в ешелони

хтось вибігає з вокзалу процесія вирушає

минаючи зламані демаркаційні лінії

ця перемога що пахне важким офіцерським взуттям

стигми трофейного сифілісу

піхота яку вони вичищають

мов мідій з окопів

армія переможців дістає тютюн і афганку

бійці повертаються на визволену територію

говорячи ну ніфіга собі яку територію ми визволили

але перемога змивається з фотоплівок

так повертаються діти в родини де їх не люблять

в родини де про них не говорять не згадують

оскільки і згадувати немає чого

армія розпадається

розносячи мілітарність

ніби знання щоби вже ні ділитися ним ні забути

до смерті ця чорна поезія смутку

шлункові хвороби тяжка вагінальна любов

генеральський мундштук з терпким

чоловічим присмаком

щоби роками в кожному поколінні

були ці кишки — набиті м’яким

українським чорноземом

їхні солдати які читають поезії в дерматинових

переплетеннях

комісарська силабо-тоніка

веселі усміхнені угро-фіни

коли вони з носака вибивали двері

коли вони відлітали на