Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

Отже, з другої спроби дона Флор отримала все, про що лише могла міряти. Наречені попросили дону Норму, яка в таких справах не одну собаку з’їла, заздалегідь усе ретельно спланувати і продумати до найменшої дрібнички, а чимало інших сусідів охоче зголосилися допомагати в організації.

Чи є щось неможливе для дони Норми? Їй навіть вдалося вмовити дону Розилду забути про їхні з дочкою непорозуміння і таки приїхати на весілля. Приїхали також із Назаре брат із дружиною; не було тільки Розалії й Антоніо Мораїса, який затявся повернутися в Баїю, доки теща не горітиме в пеклі.

Цього разу дона Розилда не мала до чого причепитися, все було їй до смаку: і пишне весілля, й зять, який вельми наближався до створеного ще на Ладейрі до Алво образу. Він, звісно, не принц, та й до ідеалу йому, на відміну від Педро Боргеса, далекувато, проте, хоч як крути, але він принаймні був доктором, добре забезпеченим, співвласником однієї з найбільших центральних аптек, та й шанована він людина, не те, що той пройдисвіт Розаліїн чоловік, який в мастилі з ніг до голови заробляв собі на шматок хліб, рачкуючи під чужими автомобілями, а про першого чоловіка Флоріпедес, того волоцюгу і шахрая, взагалі краще не згадувати. Таким зятем, як доктор Теодоро, не соромно було і перед її елітними знайомими похвалитися — він не остання людина в суспільстві.

У цьому її другому шлюбі не було хіба що залицянь і побачень, та це й логічно, не годиться добропорядній вдові кокетувати, гуляти з чоловіком вулицями і мліти в якомусь під’їзді від його обіймів та цілунків, від його обмацувань, від вкрадливих дотиків до грудей, сідниць і далі за сценарієм… Це ще можна зрозуміти, коли так поводиться цнотлива дівчина, якщо, звісно, наміри її коханого серйозні, але ж не порядна вдова…

Саме тому після благородного і палкого зізнання доктора Теодоро — за згодою сторін та схваленням родичів і друзів — вони вирішили використати заручини як чудову нагоду краще пізнати одне одного і визначити, чи створені вони для спільного проживання у шлюбі. «Дона Флор уже навчена гірким досвідом, — сказав сеу Сампайо, уповноважений представник нареченої, — і не ризикуватиме більше без надійних гарантій успіху».

Це мав бути такий серйозний крок, що навіть дона Норма за всієї своєї любові та поваги до Флор не зважилася підштовхнути її до відповіді на відверте зізнання фармацевта на блакитно-золотому папері з ароматом сандалу та пристрасті. Як найкраща подруга Флор, з якою та ділилась усіма секретами і таємницями молодої спраглої жінки, закутої в окови вдовування, вона, як ніхто інший, розуміла, що цей шлюб буде чудовим розв’язанням усіх проблем подруги. Адже таке відверте і ввічливе зізнання в коханні не може обмежитися звичайним «я згодна»; ну згодна, і що далі?.. Насамперед варто було розставити всі крапки над «і» та призначити дату заручин і весілля, щоб дона Флор не стала заручницею непевної ситуації, новина про яку миттю розлетиться світом. Недосвідчений же фармацевт достойно вийшов із дурного становища, в якому опинився через свою недолугість, ставши посміховиськом для всіх місцевих кумась, які стежили за кожним його кроком, поглядом і жестом.

Саме тому дона Норма порадилася не лише з доною Жізою, освіченою та мудрою жінкою, ще й хорошою подругою, а й зі своїм чоловіком сеу Зе Сампайо. Спершу вона хотіла запитати поради в тітки Літи та дядька Порту, оскільки мати й інші родичі дони Флор жили в Назаре-дас-Фариньясі та в Ріо. Втім, згодом вони з удовою дійшли висновку, що користі з людей похилого віку на попередніх узгодженнях таких непростих питань не буде. От якщо дійде до заручин — то питань нема, вони запросять і тітку Літу, і дядька Порту, щоб ті на власні очі могли переконатись у чесних намірах доктора Теодоро.

Усі справи, заплановані на той вечір, було терміново відкладено. Дона Норма змушена була бігти до дони Амелії і просити її відвідати у лікарні свою племінницю у п’ятому чи шостому коліні, яка щойно народила:

— Вічно та Нормінья мусить влізти зі своєю допомогою, от навіщо вона здалася дівчині, в якої і так купа родичів… — бурчала дона Амелія дорогою до лікарні, куди вирушила мов з-під батога.

Доні Жізі теж довелося відмовитися від запрошення на прохану вечерю до її німецьких друзів, де гості в напівмороці та священній тиші слухали музику Бетховена і Ваґнера, зосереджено смакуючи напої. Щодо сеу Сампайо, то дона Норма ледь вмовила його прийти: він терпіти не міг пхати свого носа в чужі справи, а ще й такі особисті, як заміжжя. І тільки тому, що йшлося про дону Флор, яку він насправді дуже поважав і підтримував як чесну вдову і, ніде правди діти, вельми спокусливу молодицю — таке добро пропадає! — він таки наважився поступитися своїми принципами заради доброї справи.

Це історичне високодостойне зібрання розпочалося читанням та обговоренням листа доктора Теодоро.

— Одразу видно витончену та чуттєву натуру, мені сподобалось, — підсумував сеу Сампайо.

За ним обережно і боязко озвалася дона Флор:

— Я згодна, зрештою, чому б і ні, мені він теж сподобався…

— Сподобався він їй, бачте… Та то не чоловік, а скарб! — вигукнула дона Жіза, яка вже навчилася доречно вживати баїянський жаргон на щодень.

Урешті, за порадою дони Норми, вони уповноважили Зе Сампайо переговорити з фармацевтом від імені вдови, залагодити всі формальності й повідомити йому про згоду дони Флор, утім, поставивши певні умови: припинити маячіти під вікнами вдови кумонькам на посміховисько, а також одразу перейти до офіційних заручин, зустрівшись із дядьком і тіткою дони Флор.

Якщо його влаштовують такі умови, то він зможе зустрічатися зі своєю нареченою тричі на тиждень — у середу, суботу та неділю. У середу і суботу по обіді доктор Теодоро зможе приходити до неї в гості і перебувати там до десятої години, звісно ж, лише в присутності третіх осіб, щоб і краплина бруду не заплямувала честі шанованої вдови. У неділю вони снідатимуть у дядька з тіткою і можуть також піти в кіно з подружжями Сампайо або ж Руасів.

Слід зауважити, що дона Жіза категорично не погоджувалася з такими обмеженнями. Вона сприймала їх за святенництво, породжене безглуздими забобонами і середньовічними звичаями. Одначе Зе Сампайо дуже мудро пояснив, що тільки так можна зберегти чистим добре ім’я сусідки.

Хоча все і вказувало не безсумнівну порядність доктора Теодоро — його поведінка, виважений лист, — вдову все ж неодмінно треба було захистити від будь-яких несподіванок. А що