Читати книгу - "Чужа гра"

— А мене поцілуйте в дупу! — істерично зареготав Мишко. — Всі! Це моє останнє бажання!

— І мене, — заверещав Сашко, спробувавши зв'язаними руками стягнути штани.

— Та вбийте цих ідіотів! — вигукнув Валентин. — Яке щастя, що я їх більше ніколи не почую й не побачу!

— Робіть, що просить, — наказала Ірина. — Залиште нас удвох!

Її звикли слухати… Вони залишилися наодинці.

— Відпустиш? — запитав Валентин.

Іра, опустивши очі, заперечливо покивала.

— Я тебе безтямно кохаю, — дивився на дівчину, намагаючись востаннє намилуватися нею, запам'ятати цю мить і померти з нею.

Вдихнув хмільний запах її парфумів, гірко посміхнувся і ще раз попросив: «Поцілуй»…

Іра рвучко торкнулась холодними устами його уст і вибігла на вулицю. Валентин зітхнув і вийшов за нею. Так цілують покійників. Це — фінал… Через мить суєтне, земне відійде в минуле, зникнуть проблеми, розвіється у безвісті порох мерзенного світу. Але навіки залишиться на устах смак останнього поцілунку коханої, нехай не такого, як хотілося б…

З вулиці долинуло кілька матюків, сухі постріли; Валентин вийшов на ґанок. Під деревами лежали тіла трьох його вірних псів, яких зненавидів. Його ненавиділи теж — сотні людей. Навіть та, яку кохав.

Поглядом вибрав дерево, біля якого вирішив помирати. Кати з поваги до розважливої приреченості розступилися. Ірина навела на нього пістолет, проте, важко передихнувши, опустила.

— Стріляй, — прошепотів Валентин, — це легко.

— Не можу! — притупнула і, стримуючи сльози, повернулася в хату.

Рішуче підійшов Ігор зі своїм «маузером»…

Іра чомусь не почула трьох сухих пострілів… Зачинилася у своїй кімнаті і довго беззвучно плакала.

Вранці її викликав прокурор. Сідаючи в авто, раптом усвідомила: весь цей час вона грала в чужу гру. А в цій грі, скільки не перемішуй карти і не починай спочатку, у виграші буде казино».

Петро від цих слів відчув спиною холод, краєм ока зиркнув на кобуру з пістолетом, що звисала з крісла. Ірина відклала книжку і сказала, провівши по його щоці холодною долонею:

— Добре, що у нас все закінчилося не так.

Як і слід було очікувати, Кіркуєв загинув у в’язниці за нез’ясованих обставин, хоча встиг дати свідчення проти «гремлінів». Матеріали, передані до прокуратури, там і зависли. Максимів отримав звання полковника. З перемінним успіхом продовжує плести інтриги.

Шлапак довго крутив голову Оленці. Перед президентськими перегонами знову затесався в якусь партію, знов нагло покинув дівчину, помирився зі своєю дружиною і замешкав з нею в Києві. Кажуть, вона отримала чималу спадщину зі Штатів.

Ольга виїхала до Ізраїлю. Батько мало не збожеволів, навіть покинув Наташу і повернувся до дружини. Але на рішення доньки це не вплинуло. Вона хотіла бути разом із Ангелом.

Князь з Мелоном у Празі. Смик і Куля — в Скоп’є. Сфера їхніх інтересів має новий фланг — Тель-Авів, де розгорнувся Жора.

Кірцун потоваришував з Левчуком. Згодом їхні фракції у парламенті об’єдналися і почали спільний наступ на нафтовий ринок України. Цей ринок залихоманило.

Після президентських виборів 1999 року Ірина, розпродавши акції «Оілхоуму», повернулася до Німеччини. З Максимівим стосунки не склалися, він одмовився їхати. Раніше часто передзвонювалися, годинами говорили про любов, тепер — раз на місяць. Максимів просив її повернутися до Києва, вона кликала до себе… Свою обіцянку щодо сестер Кіркуєва виконала. Дівчата мешкають у Лейпцигу, заходять у гості і гуляють з Васильком та Наталочкою.

В американській романістиці існує закон жанру — твір має закінчитися хеппі ендом. Тож і мені слід було б зупинитися на оптимістичній ноті, але… Жанр жахів передбачає несподіванку — коли якесь страшило виринає у фіналі…

В Україну, незважаючи на протидію ГУБОЗу, повернувся Мойша…

м. Київ

20.02.00 — 9.11.02

 Пихнути — покурити анаші (жарг.).

Рек — територія, де «законно» проводить побори (рекетирує) певна злочинна група (жарг.).

Бандити — професійні злочинці, що живуть за блатними правилами. Спортсмени, комсомольці або безбашенні — злочинці, що не дотримуються злодійського кодексу честі (жарг.).

«Золота сімка» — мафіозна корпорація, створена на сходці 9 червня 1994 р. у Києві лідерами злочинних співтовариств. Рішення її були такі: закріпити за собою завойовані території, створити негласний статут, за яким повинні жити всі кримінальні групи столиці, оформити гарантії особистої безпеки, не допускати до Києва чеченські ОЗУ. Вирішувалось питання про кількість угруповань, що можуть «працювати» в столиці. Як результат — утворився «Клуб семи». «Сімка» почала затяжні переговори з іншими лідерами ОЗУ, яких поставили перед фактом її створення. «Татарина» і «Рибку» їхні умови не влаштовували, оскільки «Сімка» пропонувала відкинути наркобізнес, сутенерство, а також зупинити безпрєдєл щодо підприємців (прим. авт.).

ДРУ — державне розвідувальне управління.

Пред’ява — офіційне обвинувачення «по-понятіям» (жарг.).

КПУ — камера попереднього утримання, колись КПЗ — (затримання).