Читати книгу - "Межа Фундації"

Особисто я не проти побачити, як Тревіз у щось вляпається, — це допоможе йому подорослішати й принесе неабияку користь. Але ви вислали його як громозвід, і я хотів, щоб ви могли оцінити природу блискавки, яка може в нього вдарити, тож подбав, щоб за ним простежив найближчий представник Фундації. От і все.

— Розумію. Що ж, тепер я бачу, чому Тубінґ так напружено зреагував. Я надіслала йому аналогічне попередження. А оскільки він почув це від нас обох, то навряд чи можна засуджувати його за вбачання в наближенні кількох суден Фундації більшого, ніж там є насправді. Як це так, Лайоно, що ви не порадилися зі мною, перш ніж надсилати попередження?

— Якби я залучав вас до всього, що роблю, у вас не стало б часу бути мером, — холодно відповів Коделл. — Як сталося, що ви не повідомили мене про свій намір?

— Якби я інформувала вас про всі свої наміри, Лайоно, ви б забагато знали, — кисло відповіла Бранно. — Але це дрібниця, так само як і тривога Тубінґа й будь-яка істерична реакція сейшеллців. Мене більше цікавить Тревіз.

— Наші розвідники знайшли Компора. Він стежить за Тревізом, і обидва дуже обережно наближаються до Геї.

— У мене є повні звіти цих розвідників, Лайоно. Поза сумнівом, і Тревіз, і Компор сприймають Гею всерйоз.

— Усі висміюють ці забобони про Гею, пані мер, але кожен думає: «А що, як…» Навіть посол Тубінґ через неї трохи тривожиться. Можливо, це дуже прониклива політика з боку сейшеллців. Щось на кшталт захисного забарвлення. Якщо хтось поширюватиме історії про таємничий та непереможний світ, люди триматимуться подалі не лише від цього світу, а й від тих світів, які поруч, — таких як Сейшеллський Союз.

— Думаєте, через це Мул відмовився від Сейшелла?

— Можливо.

— Але ж ви не думаєте, що й Фундація тримається подалі від Сейшелла через Гею, хоча ніщо не свідчить про те, що ми взагалі колись чули про цей світ?

— Визнаю, у наших архівах немає згадок про Гею, але немає і ніяких розумних пояснень нашої поблажливості до Сейшеллського Союзу.

— Сподіваймося тоді, що сейшеллський уряд (хоч Тубінґ і має протилежну думку) переконав себе — бодай трохи — у могутності та смертельній природі Геї.

— Чому?

— Тому що тоді Сейшеллський Союз не висуватиме жодних заперечень проти нашого руху до Геї. Що більше їх обурюватимуть наші дії, то більше вони переконуватимуть себе, що краще дозволити Геї нас проковтнути. Це буде корисним уроком, вважатимуть вони, і майбутні загарбники про цей урок не забудуть.

— А що, як вони мають рацію у своїх переконаннях, мере? Що, як Гея небезпечна?

Бранно всміхнулася.

— Ви вже й самі кажете «А що, як…», чи не так, Лайоно?

— Я мушу враховувати всі ймовірності, мере. Це моя робота.

— Якщо Гея небезпечна, то вони заберуть Тревіза. На те він громозвід. І Компора теж, сподіваюся.

— Сподіваєтеся? Чому?

— Бо це зробить геянців зарозумілими, а нам таке має бути тільки на користь. Вони недооцінять нашу силу, і з ними легше буде впоратися.

— А якщо зарозумілі тут ми?

— Ми не такі, — рішуче заявила Бранно.

— Можливо, ці геянці є чимось поза межами нашої уяви й ми нездатні належно оцінити загрозу з їхнього боку. Я просто припускаю це, мере, бо навіть на таку ймовірність слід зважити.

— Справді? І чому вам таке спало на думку, Лайоно?

— Бо я вважаю, що для вас Гея — це в найгіршому разі Друга Фундація. Думаю, ви вважаєте, що вона і є Другою Фундацією. Проте Сейшелл має цікаву історію навіть за імперських часів. Сейшелл був єдиною територією, що мала якесь самоврядування. Він єдиний був звільнений від найгірших податків за часів так званих «лихих імператорів». Коротше кажучи, Сейшелл, здається, мав захист Геї навіть за імператорської влади.

— І що з того?

— Але Гарі Селдон заснував Другу Фундацію одночасно з нашою. Її не існувало за імперських часів, а Гея існувала. Отже, Гея — це не Друга Фундація. Це щось інше — і, можливо, щось гірше.

— Я не збираюся лякатися через щось невідоме, Лайоно. Є лише два можливі джерела небезпеки — фізична зброя і ментальна зброя, — і ми добре здатні протистояти обом. Повертайтеся на свій корабель і тримайте підрозділи на околицях Сейшелла. Цей зореліт полетить до Геї сам, але я весь час підтримуватиму з вами зв’язок і очікуватиму, що ви дістанетеся до нас за один стрибок, якщо буде потрібно. Ідіть, Лайоно, і приберіть оцей стривожений вираз зі свого обличчя.

— Останнє запитання. Ви точно знаєте, що робите?

— Знаю, — похмуро відповіла вона. — Я теж вивчила історію Сейшелла й розумію, що Гея не може бути Другою Фундацією. Але, як я вже сказала, у мене є повний звіт розвідників, і з нього…

— І?

— Я знаю, де розташована Друга Фундація, і ми візьмемося і за те, і за те, Лайоно. Спочатку подбаємо про Гею, а потім — про Трентор.

17. ГЕЯ

1

Кораблю з космічної станції знадобилося кілька годин, щоб наблизитися до «Далекої зірки». Тревізові ці години здалися дуже довгими.

За нормальних обставин він спробував би подати сигнал і тоді очікував би на якусь відповідь. Якби не було відповіді, він спробував би якось ухилитися від зустрічі із судном.

Та він був неозброєний і відповіді не було, тож залишалося тільки чекати. Комп’ютер не реагував на жодну команду, спрямовану за межі корабля.

Але принаймні всередині все працювало добре. Системи життєзабезпечення були в ідеальному стані, тож він і Пелорат у фізичному сенсі почувалися комфортно. Але це якось не сильно допомагало. Саме життя тяглося повільно, і невизначеність того, що мало от-от настати, виснажувала його. Він з роздратуванням помітив, що Пелорат здається спокійним. До того ж, хоча Тревіз узагалі не відчував голоду, Пелорат відкрив маленький контейнер зі шматочками курятини, який відразу ж автоматично розігрівся. І тепер науковець методично поїдав його вміст.

— О космосе, Янове! — роздратовано вигукнув Тревіз. — Та воно ж смердить!

Пелорат здивовано понюхав контейнер.

— Для мене воно пахне добре, Ґолане.

Тревіз похитав головою.

— Не звертайте на мене уваги. Я просто засмучений. Але візьміть-таки виделку. Ваші пальці потім весь день пахнутимуть курятиною.

Пелорат зі здивуванням глянув на свої пальці.

— Вибачте! Я не помітив. Задумався про дещо інше.

— Може, ви вже маєте припущення, які саме негуманоїдні істоти мають бути на цьому кораблі? — саркастично запитав Тревіз. Йому було соромно від того, що він не такий спокійний, як Пелорат. Він був ветераном космічного флоту (хоча,