Читати книгу - "Кантика для Лейбовіца, Уолтер М. Міллер-мол."

24

Ipso facto — Таким чином.

25

Mihi amicus — Мій друг.

26

Machina analytica — Аналітична машина. У 1837 р. всебічно ерудований англійський математик та інженер Чарльз Беббідж (1791–1871) запропонував нездійсненний на той момент із технічного погляду проект програмованої обчислювальної машини, що стала розвитком його ж ідеї про т. зв. різницеву машину — аналітичну машину.

27

Фунт пастроми… — Пастрома (від тур. bastirma, «пресоване м’ясо») — делікатес із маринованої, прокопченої яловичини (переважно) з прянощами — у США традиційна єврейська страва, завезена мігрантами з Румунії та Бессарабії. Етимологічно, але не кулінарно (!), родич бастурми.

28

Beate Leibowitz, ora pro me — Преподобний Лейбовіце, помолись за мене.

29

Promotor Fidei — «зміцнювач віри», церковний правник, котрий під час процесу канонізації формально виступає проти визнання святим тієї чи іншої особи. Він же в просторіччі — «адвокат диявола».

30

Angelus Domini nuntiavit Mariae — Ангел Господній благовістив Марії (інципіт, зачин, однієї з найвідоміших щоденних католицьких молитов, «Анґелуса»).

31

…продовжувати свою вігілію… — Вігілія (лат. vigilia, «чування») — осмислене неспання як складник релігійного ритуалу.

32

Отець Черокі, вбраний у столу… — Стола (гр. στολη [stole], «одяг, облачення») — елемент літургійного одягу католицьких і лютеранських священнослужителів, зазвичай шовкова стрічка, що носиться на шиї в різний спосіб у залежності від сану клірика. У православ’ї аналог столи називається єпитрахиль. За походженням є наступницею т. зв. ораря — довгої вузької стрічки диякона.

33

…на знак каяття прочитаєш дві декади розарію… — Тобто двадцять молитов «Ave Maria». Перед початком кожного нового десятка виголошується «Pater Noster», а в його кінці зачитується «Gloria Patri» (Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь). Під час моління годиться думати про одну з містерій розарію (15 епізодів із життя Ісуса між Благовіщенням та Вознесінням).

34

Коли абат Аркос нарешті подав голос… — Етимологічно в імені абата читається не лише гр. apicoç, «ведмідь», а й «допотопне» англійське ark, «ковчег». Дослідники також відзначають, що імена абатів у всіх частинах роману (Аркос, Пауло, Церкі) недарма йдуть в алфавітному порядку.

35

Benedicamus Domine […] Deo gratias — Благословімо Господа […] Дяка Богові. (Форма привітання в католиків).

36

Мagister meus — Наставнику мій.

37

Із горіхового дерева.

38

…часткою такої собі мандали… — Мандала (санскр. «коло») — духовний та обрядовий символ в індуїзмі та буддизмі, обвід, вписаний у квадрат, схематична репрезентація макрокосму, всесвіту.

39

…одягнув спочатку рясу постуланта… — Постулант, або постулат (лат. postulo, «питаю») — особа, котра вирішила стати ченцем, переймає відповідний триб життя, але ще може його перемінити. Не носить чернечого одягу. Перша стадія кандидата в монахи.

40

…«звичка в ньому виробила нечутливість»… «Гамлет: Чи цей чоловік не відчуває, що робить, коли співає, копаючи могилу? — Гораціо: Звичка виробила в ньому нечутливість. — Гамлет: Мабуть, що так. Тільки ненатруджена рука зберігає чутливість». Вільям Шекспір. Гамлет, принц данський (The Tragedy of Hamlet, Prince of Denmark, 1603; пер. Леоніда Гребінки, 1986). Дія 5. Сцена 1).

41

…підіймаючи тканину дюйм за дюймом під час Адорації, поки монахи співали імпроперії… — Адорація (лат. adôràtiô, «поклоніння») — молитва, спрямована до Христа під час таїнства Євхаристії. Імпроперії (лат. improperium, «докір») — розділ католицької меси на Страсну п’ятницю, що побудований навколо скорботних закидів Христа народу. Інципіт (зачин), наведений нижче, походить із старозаповітної книги пророка Міхея (6:3).

42

…кинувши оком на ферулу владики… — Ферула — «різка» (лат. ferula), часто у вигляді лінійки, для тілесних покарань в античних та середньовічних школах.

43

…Ісаак Едвард Лейбовіц утік до цистерціанців… — Цистерціанці (від Cistercium, лат. назви абатства Сіто в сучасній Бурґоні), вони ж бернардинці або білі ченці — монахи свого часу дуже багатого та впливового римо-католицького Цистерціанського ордену. Заснований у 1098 р. бенедиктинцем Робером Молемським (1028–1111), який прагнув відродити колишню суворість статуту св. Бенедикта (480–543/547), орден первинно сповідував посилений аскетизм та ручну працю, що згодом не тільки трансформувалося в активну господарчу діяльність, якою орден прогресивно займався в Середньовіччі, а й відобразилося на освіті та науковій роботі в його монастирях. Поступово втрачає вплив із XIII ст., частково відродився у XIX ст. Цистерціанцями були двоє Пап Римських: Євгеній III (бл. 1080–1153) і Бенедикт XII (1285–1342).

44

…наставника святого Томи Аквінського… — Святий Тома (трад. Фома) Аквінський (Thomas Aquinas, 1225/26, замок Роказекка, Аквіно, Сицилійське королівство — 1274, абатство Фоссанова, Папська область) — італійський богослов та філософ, систематизатор ортодоксальної схоластики, засновник томізму і чернець-домініканець. Учень Альберта Великого, який довершив розпочату вчителем адаптацію аристотелізму до християнської теології. Основна праця — незавершена монументальна «Summa Theologica» [Сума богослов’я] (1265–1273).

45

Лінійка, різка для фізичного покарання (лат.).

46

Ecce Inquisitor Curiae. Ausculta et obsequere. Arkos, AOL, Abbas — Це є інквізитор Курії. Слухай і корися. Аркос, А. О. Л. Абат.

47

…тривало розслідування єресі катарів… — Катари (від гр. καθαρος, «чистий»), самоназва «добрі люди» — у XII–XIV ст. послідовники християнської релігійної течії, поширеної на півдні Франції та півночі Італії, що вирізнялася дуалістичним трактуванням добра і зла, надзвичайним спрощенням обрядовості на користь єдиного таїнства consolamentum (лат. «розрада») — своєрідного «хрещення», — після якого вірянин набував статусу «досконалого» і починав вести аскетичне життя, зрікшись не тільки всього світського, а й тілесного. Зазнали значного впливу східних християнських сект (павликанів, богомилів, маніхеїв) та гностичного світогляду в цілому. Були відкриті та лояльні до жінок, яких вважали рівними з чоловіками. З погляду офіційного католицтва отримали беззастережний статус єресі на межі XIII ст., а після безуспішних спроб навернути місцеве населення назад у лоно Римської церкви, в 1209–1229 рр.