Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

Повільніше, Нємцов.

Припини перти танком.

Тут делікатно потрібно, поступово. Тася не раз дала зрозуміти, що всі спроби зблизитися сприймає в багнети. Тому потрібно зробити крок назад, поки заслужена неприязнь не стане меншою.

- Звісно, - Тася киває, натягує рукави куртки на долоню. - А тобі хіба не потрібно на роботу?

- Сьогодні я мав розбиратися із заводом, тож прогулюю. 

- На тебе не схоже. 

- Знаю. На вихідних заскочу в офіс, наступного тижня - знову у відрядження. Але якось викручуся. Хочу побути з Русом, я скучив за ним.

- Дім, я ж тобі не забороняла! - хмуриться, кусає губу. - Якщо раптом тобі так здалося - вибач. Але, звісно, я не збираюся обмежувати ваше спілкування.

- Але тепер ти живеш окремо. І бігаєш від мене, як від вогню. А я не завжди можу приїхати до батьків, коли ти залишаєш із ними Руслана.

- Ти маєш рацію. Вибач, я не подумала про це. Ми могли б скласти приблизний графік? Коли ти звільнишся на вихідних...

- Або сьогодні, якщо в мене немає планів. Рус хворіє, але я теж можу з цим впоратися. Я не буду напрошуватися в гості, поїду до батьків. 

- Дім, я не впевнена...

- Тоді поїхали зі мною.

Пропоную, знаючи, що Тася щоразу насилу залишає сина. Їй це дається набагато складніше, ніж мені. З перших секунд життя Руслана вона була поруч, дбала про нього, кожен новий рух вивчала першою.

У мене ж із цим проблем не було. Шкодував, природно, що пропустив першу посмішку сина, його смішок. І пропущу багато чого в майбутньому, навіть якщо ми з Тасею знову будемо разом. Та ціна, яку доводиться платити за те, щоб працювати. 

Або мені просто далеко до звання "батько року".

Не впевнений.

Але я точно знаю, що зараз Тася погодиться.

І в мене буде ще один шанс налагодити наші стосунки.