Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

За мостом біля перших тріумфальних воріт городничий і міський голова піднесли імператриці хліб-сіль і вино, і далі карету супроводжували українські козаки.

Перед другими тріумфальними воротами, що вели до Печерської фортеці, Катерину зустрічали губернатор і дворянство. Київський обер-комендант Кохіус підніс імператриці ключі від фортеці, звідки в цей момент пролунав 101 залп.

Увечері Василь Капніст записав у щоденнику:

«Супроводжена Київськими міщанами верхами, яких було понад двісті осіб. Під’їжджаючи до фортеці Печерської, мали честь зустріти Єя Величність усі члени Київських присутніх місць і дворянства, і жінки з дівчатами міщанського й купецького станів, одягнені в малоросійські каптани. У жінок на головах були кораблики, а у дівчат квіти; у кожної з них було по кошику з квітами, якими перед тріумфальними воротами вистилали шлях у захваті всіма очікуваної Великої Імператриці. Жінок і дівчат було до трьохсот. Звідти зволила Імператриця проїхати до церкви Святого Успенія, що в Печерському монастирі».

Станіслав і Жозефіна зустрічали велику німкеню біля Успенського собору. Жозефіна була в розкішній соболиній шубі. Нарешті всі знатні дами, які готувалися до цього дня не один місяць, отримали можливість продемонструвати свої наряди. Скільки сліз було пролито при покупці, шитті, суперечках із чоловіками про необхідність з’явитися перед імператрицею і двором у найсприятливішому вигляді! Які доводи довелося наводити заради придбання будь-якої дрібниці, будь то діамантове кольє, бальна сукня або салоп, капелюшок або рукавички!

І ось тепер, в очікуванні імператриці, дами й дівчата, розглядаючи одна одну, оцінювали, наскільки добре вони підготувалися до цієї виставки мод. Звичайно ж, графиня Потоцька разом із графинями Браницькою і Скавронською були в центрі уваги. Вони вирізнялися не лише багатством і пишністю вбрання, а й вишуканими манерами.

Несподівано монотонний гул натовпу був перерваний стріляниною з гармат у Печерській фортеці і дзвоном у церквах і соборах. То наближався царський ескорт.

З карети першим вийшов граф і подав руку Катерині II. Під гучне «ура!» цариця під руку з генералом увійшли до Успенського собору.

Граф Станіслав Потоцький уважно поглянув на царицю. Про себе він зазначив, що 57-річна Катерина виглядала не найкращим чином (схоже, позначилася тривала подорож або проблеми зі здоров’ям). Але жвавість поведінки залишилася колишньою, так само, як і привітна усмішка на обличчі. Знатні дами, поспішно скинувши шуби, пішли за нею.

Наступного дня Катерина II влаштовувала великий прийом у Царському палаці. Об 11-й годині всі присутні, аж «до п’ятого класу включно», були допущені до руки імператриці. Після закінчення аудієнції «приготовлений був стіл на вісімдесят кувертів». Імператриця оголосила присутнім, що завтра влаштовує в Царському палаці бал.

Увечері зала палацу заповнилася придворними, послами іноземних держав, місцевими та польськими аристократами, генералами й офіцерами в мундирах майже всіх європейських країн, статс-дамами й іншими панянками, купцями з довгими бородами — всього близько п’ятисот гостей.

О сьомій годині вечора вийшла цариця. Вона була одягнена в зелену бальну сукню, з лівого боку зачіски пришпилені діамантові тросавки. Почалося представлення гостей.

— Граф Станіслав Фелікс Потоцький і графиня Жозефіна Амалія Потоцька, — оголосив камергер.

Станіслав зі своєю дружиною попрямували до імператриці через усю залу по блискучому паркету. Потоцький був у мундирі генерала. Груди графа прикрашав хрест Ордена Білого Орла. Жозефіна була в сукні із золотої парчі з золотими мереживами на оголених плечах. Діамантове намисто підкреслювало граціозність шиї. Золоті сережки з крапельками смарагду і дивовижної краси перстень доповнювали вбрання цієї красуні. Граф Потоцький злегка уклонився Катерині II, а графиня припала до наданої руки.

— Рада бачити вас, графе і графине, — усміхнулася цариця. — Князь Потьомкін дуже схвально відзивається про вас. Я вдячна вам за допомогу, яку ви надаєте нашій армії, поставляючи зерно, фураж, коней. Сподіваюся, вам це теж вигідно?

— О так! — відповів Станіслав. — Ми знайшли спільну мову з князем Григорієм Олександровичем.

— Але мушу вас вилаяти, — мовила далі Катерина і взяла паузу.

— Чим я прогнівив вас, ваша величносте?

— І ви ще питаєте! Я гніваюся на вас за те, що ховаєте від нас таку красуню, і тільки мій брат король Станіслав Август може нею милуватися, та й Європу ви не забуваєте. Так що, люба, ласкаво просимо до нас у Петербург. Приїжджайте запросто, без запрошення. А щоб ви були у нас не утиснені, підберете собі палац у Петербурзі, а ціну за нього ми вам призначимо символічну.

— Спасибі, ваша величносте, — Жозефіна присіла в реверансі. — Ми зі свого боку запрошуємо вас до нашого Тульчинського палацу.

— Спасибі, люба, я багато чула про ваші хороми, але боюся, що князь Потьомкін не дозволить мені відхилитися від маршруту. У нього все розписано по годинах.

Потоцький відзначив, як уважно імператриця розглядала прикраси його дружини. «Жіночість усе-таки перемагає, бере гору навіть у імператриці», — усміхнувся про себе граф.

Після закінчення аудієнції імператриця сіла грати в карти за приготований гральний столик. Компанію їй склали австрійський посланець граф Кобенцель, генерал Мамонов і французький міністр Сегюр. Катерина звернулася з питанням до оточуючих:

— Як вам Київ, панове?

— Государине! — захоплено вигукнув граф Кобенцель. — Це найчудовіше, найвеличніше місто, яке я коли-небудь бачив!

Англійський посол Фіцгерберт, що оселився на Подолі в не надто комфортному місці, не поділяв такий захват:

— Якщо сказати правду, це незавидне місце — бачиш тільки руїни та хатинки.

— Київ являє собою спогади та надії великого міста, — відповів власне по-французьки Сегюр.

У розмову втрутився іспанець Міранда, який тільки сьогодні прибув до Києва:

— За п’ятнадцять верст до міста, з височини, мені відкрився вид на Київ, і панорама була воістину чудова. Мальовничі пагорби, на яких розташувалося нове місто, фортеця на крутому березі Дніпра, позолочені церковні куполи, дзвіниці — все це просто зачаровує!

Катерина розсміялася і мовила:

— Розходження ваших поглядів дає досить правильне уявлення про характер народів, які ви представляєте.

У цей момент зазвучала музика, й обер-шталмейстер