Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Можете йти!

Служники почали розходитися. За всіма, згоряючи від сорому й ковтаючи сльози, плівся служник, якого Фенцзє взірцево покарала.

Потік відвідувачів із палаців Жунго й Нінго не припинявся.

Тепер у палаці Нінго всі дізналися, до чого сувора Фенцзє. Заперечень вона не терпіла. Щоб ухилитися від роботи, про це й подумати ніхто не смів.

Баоюй, побоюючись, як би Цінь Чжуна раптом не скривдили, разом з ним вирушив до Фенцзє.

Фенцзє саме обідала.

— Ах, ледарі! — вигукнула вона. — Ну, заходьте! Їстимете?

— Ми вже попоїли, — відповів Баоюй.

— Де — тут чи вдома?

— Невже тут, із твоїми дурнями! — жартівливо мовив Баоюй. — Звичайно ж, удома, у старої пані!

Тільки Фенцзє пообідала, як з’явилася служниця за вірчим знаком на одержання лампадок.

— Добре, що ти не забула прийти! — посміхнулася Фенцзє. — А то з тебе ж і стягнули б!

— Але ж я тільки-но згадала, — зізналася жінка. — Ще трохи — спізнилася б і нічого не одержала!

Взявши у Фенцзє вірчий знак, служниця пішла. Її прохання негайно ж було занесено до книги.

— Люба сестрице, — мовив Цінь Чжун, — а раптом хто-небудь підробить ваш вірчий знак і одержить за ним гроші?

— По-твоєму виходить, у нас немає законів! — розсміялася Фенцзє.

— А з нашого палацу чому ніхто не приходить за вірчим знаком? — здивувався Баоюй.

— Приходять, тільки в цей час ти ще спиш, — знову засміялася Фенцзє. — Але дозволь тебе запитати, коли нарешті ти працюватимеш вечорами?

— Можу хоч сьогодні почати! — відповів Баоюй. — Тільки кабінет для мене дотепер не готовий.

— А мене чому не попросив? Усе давно було б у порядку, — зауважила Фенцзє.

— Даремно, — заперечив Баоюй. — І так роблять усе, що можливо.

— Але однаково, — сказала Фенцзє, — для облаштованості кабінету знадобляться якісь речі, а їх без вірчого знака не одержиш. Ось у чому справа!

Баоюй кинувся Фенцзє на шию.

— Люба сестрице! Дай їм вірчий знак, нехай скоріше зроблять для мене кабінет!

— Не шарпай мене! Я й так ледве тримаюся на ногах від утоми! — вигукнула Фенцзє. — Не турбуйся, сьогодні ж буде видано клей і шпалери! Невже я настільки дурна, щоб чекати, поки твої служниці заворушаться?

Баоюю не вірилося, що Фенцзє говорить всерйоз, і тоді Фенцзє наказала Цаймін показати йому прибутково-видаткову книгу.

У цей час увійшов служник і доповів:

— Повернувся Чжаоер, який супроводжував другого пана в Сучжоу.

— А що сталося? — запитала Фенцзє.

Тут з’явився сам Чжаоер і пояснив:

— Другий пан Цзя Лянь послав мене повідомити вам, що батько панянки Лін Дайюй помер уранці третього дня дев’ятого місяця. Другий пан Цзя Лянь разом із панянкою Лін повезли труну з тілом покійного в Сучжоу й повернуться під кінець року. Другий пан звелів мені запитати про ваше здоров’я, сказав, що чекає вказівок старої пані, а також просив прислати йому теплий халат і ще деякі речі.

— Ти вже бачив кого-небудь із панів? — поцікавилася Фенцзє.

— Усіх бачив, — відповів служник і пішов.

Фенцзє з усмішкою звернулася до Баоюя:

— От тепер твоя сестриця Дайюй довго в нас житиме!

— Яке горе! — сплеснув руками Баоюй. — Уявляю собі, як бідолаха побивається за батьком!

Він важко зітхнув.

Фенцзє при сторонніх посоромилася розпитати Чжаоера про Цзя Ляня, але ні про що інше вона зараз не могла думати, їй хотілося скоріше повернутися до себе, одначе треба було закінчити справи.

Насилу дочекавшись вечора, Фенцзє повернулася до палацу Жунго, викликала Чжаоера й розпитала, чи все було благополучно в дорозі. Вона швидко зібрала теплий одяг на хутрі, разом із Пін’ер передивилася його, додала те, що визнала за необхідне, зав’язала у вузол і віддала Чжаоеру.

— Гарненько подбай про пана, не досаждай йому, — наказала вона служникові. — Стеж, щоб він не пив зайвого, не заводив каверзи з дівками. Коли що не так, гляди! Повернешся — ноги тобі переламаю!

Чжаоер посміхнувся, кивнув і вийшов.

Уже настала четверта варта, коли Фенцзє лягла спати, а прокинулась, як завжди, рано, швидко вдяглася й вирушила до палацу Нінго.