read-books.club » Молодіжна проза » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

52
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера" автора Ася Сергєєва. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 89 90 91 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 42/1

Через два дні Міша забирає мене з дому на побачення. Напевно, я ще так не намагалася для нього виглядати якомога привабливіше. Але сьогодні щось розхвилювалася, перебрала все, що знайшлось у шафі. Збиралася навіть збігати до сестри і її гардероб потрясти на найкращий варіант для прогулянки з Ведмедем.

Все-таки в підсумку вибрала надіти легку суконьку, босоніжки з тонкими ремінцями на стійкій платформі. Погода приємна, сонячна, немов розташовує до легкості. І настрій такий же ванільно-романтичний.

Міша подзвонив, що вже на місці, коли мені залишалося завити трошки пасма. Сподіваюся, він помітить мої старання. Хіхікаю та чепурюся для зустрічі з коханим.

О так, Ведмідь помітив!

Спершу видав захоплений рик. Потім вручив мені величезний букет червоних троянд. І так закрутив, що я розхвилювалася, як би сукню не загубити з першої хвилини побачення.

Сукню не загубила, а от щодо голови не впевнена. Мишко в білій сорочці, з накинутим стильним піджаком. Сяє променистою посмішкою. Неймовірний зеленоокий красень і мій. Незвично бачити Дарського не в його улюбленому спортивному одязі. Але і таким він мені подобається. Милу-у-уюся... А метелики заклично тремтять у животі.

Приїжджаємо на набережну. Міша підводить до місця стоянки прогулянкових катерів. У мене перехоплює подих, коли розумію, де він вирішив влаштувати побачення. Ще й тягне до найрозкішнішої, білосніжної яхти, що грайливо погойдується на хвилях.

Очманіти! А казав, що просто прогуляємося в пошуках місць для поцілунків.

- Мишко! У нас буде справжнє побачення на яхті? - видихаю захоплено, міцніше хапаючись за руку хлопця.

- Еге, довелося погодитися. Вони ж вдень і вночі ганялися за мною, щоб подарувати можливість плавати і милуватися заходом сонця, - завзято гмикає Ведмідь, прикриваючи посмішку.

- Ось зараз я точно не повірю в акцію.

- Гаразд-гаразд, Зірочко. Зізнаюсь як є. Я вже збирався для тебе раніше влаштувати таке побачення. Але потім не склалося, - знизує плечима, не договорюючи. - Зате зараз нам не завадить ніхто і ніщо! Тож я запрошую вас на борт, Аліно Самвелівно!

- О-о... ви такі офіційні, Михайло Єгоровичу!

Пирскаю від сміху і даю себе до трапу вести.

- Я ще й не так можу, коли зі мною поруч кохана дівчина.

Міша, напевно, вирішив сьогодні втопити, якщо не в річці, то в чарівності певно. Підхоплює на руки і заносить таким чином на палубу.

Там нас радо зустрічає капітан, обіцяє, що ми його присутності навіть не помітимо. І незабаром, дійсно, зникає в кабінці для управління судном. В моїх очах ця яхта майже що цілий корабель. Дуже багато простору на нижній палубі, є драбинка на оглядовий майданчик з другого ярусу. І там же каюта для відпочинку - виглядає як люксовий номер в готелі.

- Міш, ми ж не запливемо так далеко, що потім мої батьки в розшук оголосять? - у перші хвилини відправлення згадуються мої неспокійні тато і мама.

Вони-то в курсі тепер, що я на побаченні. Знають, з кого здирати шкуру. Хоча Ведмідь на це лише віджартовується, мовляв, шкура відросте, аби зі мною довше час провести.

- Ще рано, Алінко. Встигнемо зганяти до Індійського океану. Та й скільки там плисти, - махає на воду, посміюючись. - Навряд чи помітимо відстань. Ну, я так точно, поплив вже й без яхти, - проникливо далі говорить, нахиляє голову і накриває мої губи своїми.

І я не сумніваюся, що з таким Ведмедем можу загубитися десь звідси далеко, і дуже нескоро схаменутися…

Щось таке і трапляється. Дуже швидко я відпускаю всі думки, де ми пливемо і куди, і просто насолоджуюся нашою водною прогулянкою. Ми якийсь час сидимо на нижній палубі, до того ж, я на колінах Ведмедя, притулившись до нього спиною. Про щось базікаємо, іноді й сміємося, або мовчимо. У будь-якому випадку, залишається відчуття, як нам добре. Ми ж разом, ми кохаємо одне одного. Кожну мить хочеться в пам'яті залишати назавжди.

- Алінко, а ти вже перестала вірити у ворожіння? Ну, в ті мітки, або знаки... як там вони називаються?

Несподівано Міша піднімає не найзручнішу тему.

- А як я перестану, якщо ти збувся у мене, такий незрівнянний із зіркою і півмісяцем? - без роздумів відповідаю з легкістю.

- Раптом би хтось навмисно намалював?

Розвертаюся до свого нетямущого хлопця.

- Міш, вони є, я своїми очима бачила. Розумію, це дурість. Але зійшлося ж? Отже, мій вибір правильний. Я кохаю тебе, і це найголовніше.

Ведмідь у відповідь обіймає мене ще міцніше, але погляд якийсь задумливий, звернений на хвилі. Начебто я не ясно дала зрозуміти, як він мені потрібен. Саме він!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 89 90 91 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"