Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

* 13.1 * Кара небесна

 

Гордій прийшов до тями в лікарняній палаті. Він лежав на ліжку на животі зі спеціальним отвором для обличчя, як у масажному столі. Спробував підвести голову, але тільки голосно застогнав. Зі спини і сідниць начебто здерли шкіру.

А ще сильно пересохло у роті. І до руки була приєднана крапельниця.

Мабуть, почувши його стогін хтось, хто сидів поруч, підійшов ближче. Гордій не бачив навіть, чоловік це чи жінка.

Чомусь майнула думка: "А раптом це Лола!" Але навіть крізь ватяний туман у голові він розумів, що в його житті тепер не буде цієї чудової дівчини.

Гордій спробував поворухнутися, але цей простий рух знову віддався в тілі міріадом гострих голок.

- Лежи спокійно, - почув він знайомий чоловічий голос. Данило. - Зараз пити дам. Лікар сказав, що тобі потрібно більше рідини. Інакше можуть відмовити нирки. Занадто багато пошкоджених ділянок.

Гордій майже не розумів, про що це друг говорить.

Йому до губ піднесли трубочку від поїльника. І він жадібно втягнув воду і зробив перший живильний ковток. Потім ще і ще.

- Де я?

- У лікарні, - почулася суха відповідь.

- Чому? — спитав, ледве крутячи пересохлою і розбухлою мовою.

- Я привіз.

Друг не став вдаватися до подробиць.

- І-і-і?

- І ти тепер тут, - знову не став нічого пояснювати Данило.

Гордій спробував відновити у пам'яті події попереднього вечора. Ось він у клубі. Порка різками.

Спочатку терпимо, потім все гірше і гірше, коли почали бити по старих місцях. Потім зовсім погано.

А потім начебто була Лола... Так, точно була! Адже не здалося?

Чи то вже галюцинації були?

- Лола вчора там була?

- Не вчора, а два дні тому...

Він що, два дні у відключці провалявся?

- Так, сьогодні вівторок, - озвучив Данило незадане запитання. - Давай, пий потроху.

Йому до губ знову піднесли трубочку. Стало трохи краще. Якби ще спина так не боліла...

- Зараз лікаря покличу, - сказав друг, коли Гордій зробив кілька ковтків, і вийшов.

Тиждень, проведений у лікарні, майже не залишив спогадів у голові Гордія. Він мріяв вирватися за ці мури, поїхати до неї. До своєї дівчинки. Чи вже не своєї?

Але ж вона приходила! Може, вибачила його. А може просто із жалості. Або навпаки, подивитися на його муки, зловтішатися.

Хоча, Господи, про що Це він? Лола - зловтішатися? Лола, його Лола. Найсвітліша і найчистіша людина на землі.

Адже вона навіть тоді, коли Гордій несправедливо її покарав, не злилася. Просто пішла, рятуючи себе.

А інша могла і в поліцію заявити. Або в пресі його ім'я пополоскати...

Чому, ну чому він так пізно зрозумів, що за скарб йому дістався?

Данило приходив щодня. А одного разу прийшов батько. Як завжди - одягнений з голочки, справжній чоловік. Сильний, впевнений у собі, але не мудак, як він, Гордій. Батько б ніколи не образив так жодну жінку на світі. Чому ж син зміг?

Ігор Сергійович дивився на нього зацікавлено.

- Попустило? - спитав, трохи посміхнувшись. - Бачу, морально тобі набагато краще.

Гордій мовчки кивнув.

- Боротимешся?

- З ким? - не зрозумів Гордій.

- Нема з ким, а за кого.

Ах ось воно що! За Лолу. Гордій знову мовчки кивнув, але вже набагато впевненіше, навіть кулаки стиснув.

- Ну тоді не при напролом, - порадив батько. - Коли дров наламав, потрібний особливий підхід. Згрести в оберемок і заволокти в печеру - не годиться. І валятися в ногах – теж. Ти ж мужик!

Обидва помовчали.

- Придумай варіант, щоб почати все начебто спочатку. Влаштуй щось. І ось тут уже не скупися на ніжність і ласку. І подарунки, до речі, теж...

 

Після уходу отця Гордій всерйоз замислився, що таке можна зробити. Поки що нічого розумного на думку не спадало. Гаразд, може, Данило допоможе.

Але Данило не лише не допоміг. Більше того, прийшов похмуріший за хмару. І суворо глянув на Гордія.

- Ти що, трахався з Аліною? – майже з порога спитав.

За розгубленим виглядом Гордія зрозуміти нічого не вдалося. А той мовчав.

- Ну ТАК чи НІ?

- Так... - тихо відповів Гордій. І відвів погляд. Йому було реально соромно за свої дії півторамісячної давності. - А ти звідки знаєш?

- Від Аліни. Вона тебе шукає. Сюрприз приготувала.

- Який сюрприз? – не зрозумів чоловік.

- Кіндер-сюрприз, - посміхнувся друг. - Каже, що від тебе...

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно