Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

137. Отже, попри те, що в цій справі у внутрішньодержавного суду були причини підозрювати, що була провокація, він не проаналізував відповідні фактичні й правові обставини, які могли б допомогти відрізнити провокацію від законної форми слідчих дій. Звідси випливає, що судовий розгляд, внаслідок якого заявника визнано винуватим, не був «справедливим». Отже, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

«Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v Lithuania) [GC], 74420/01, 5 лютого 2008 року.

69. Статті 6 Конвенції було б дотримано лише в тому разі, якщо б заявник міг, заявивши заперечення чи якось інакше, фактично домогтися розв’язання в ході судового розгляду спірного питання про підбурювання. Для цього ж ... не досить забезпечити дотримання таких загальних гарантій, як рівність можливостей сторін та право на захист.

70. За умови, що твердження обвинуваченого не є цілком неправдоподібними, сторона обвинувачення повинна довести, що такого підбурювання не було. Через брак таких доказів, органи судової влади мають дослідити обставини справи й ужити необхідних заходів для встановлення істини, щоб визначити, чи йшлося про підбурювання. Якщо ж буде визначено, що підбурювання таки було, вони повинні зробити висновки відповідно до Конвенції...

71. Суд зауважує, що заявник упродовж усього розгляду стверджував, що його підбурювали до вчинення цього правопорушення. Отже, національним органам й судам було б треба принаймні провести ретельне розслідування ... і з’ясувати, чи не перевищили органи прокуратури повноваження, передбачені для моделювання злочинної поведінки ..., інакше кажучи, чи не підбурювали вони кого до вчинення кримінально караного діяння. Для цього було треба, зокрема, встановити причини проведення операції, ступінь втягненості поліції в злочин й характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник. Це особливо важливо з урахуванням того, що В. С., який познайомив був А. З. із заявником, і який, виглядає, відігравав важливу роль у подіях, що підвели до дання хабара, так і не був викликаний як свідок у цій справі, оскільки його не вдалося знайти. А заявникові було б слід забезпечити можливість викласти свої аргументи з кожного з цих пунктів.

72. Проте національні органи заперечували факт підбурювання з боку поліції, і не здійснили ніяких заходів на судовому рівні для серйозного аналізу тверджень заявника з цього приводу. Конкретніше кажучи, вони не зробили жодних спроб для з’ясування ролі, яку відіграли фігуранти цієї справи, у тому числі причин, з яких А. З. виявив особисту ініціативу на попередньому етапі, попри те, що в основу засудження заявника покладено докази, здобуті в результаті оскарженого ним підбурювання з боку поліції.

Більше того, Верховний суд дійшов висновку, що потреби вилучати ці докази немає, бо вони підтверджують провину заявника, яку він сам визнав. А після того, як його провину встановили, питання про наявність будь-якого зовнішнього впливу на його намір вчинити злочин стало неактуальним. Проте зізнання у правопорушенні, вчиненому внаслідок підбурювання, не може перекреслити ні факт підбурювання, ні його наслідки.

73. І насамкінець, ... Суд вважає, ...що своїми діями А. З. і В. С. підбурили заявника до вчинення правопорушення, за яке його засудили, і що немає жодної ознаки того, що це правопорушення було б учинене без їхнього втручання. З огляду на це втручання і його використання в оспорюваному кримінальному провадженні, заявника позбавили того справедливого судового розгляду, якого вимагає стаття 6 Конвенції.

«Мілінієнє проти Литви» (Miliniene v Lithuania), 74355/01, 24 червня 2008 року.

39. Суд бере до відома те, що заявниця мала змогу висунути в національних судах чіткі аргументи щодо провокації на вчинення кримінально караного діяння, ... дістала мотивовану відповідь на них, зокрема від Верховного суду у його постанові про відхилення її касаційної скарги... Як Суд уже зазначав, що після того як С. Ш. зв’язався з поліцією, з’явилися безумовно вагомі підстави для початку розслідування. Встановлено, що С. Ш. не мав ніяких особливих стосунків із заявницею, з чого можна вивести, що він не мав ніяких прихованих мотивів, щоб доносити на заявницю ... операція моделювання була розроблена і розпочата правомірно. Крім того, прокуратура здійснювала за нею належний нагляд, хоч у випадку такої утаємниченої системи розслідування повинен бути був би належний судовий нагляд.

41. Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Див. також «Таємні агенти».

«М’єлє проти Франції (№ 2)» (Miailhe v France), 26 вересня 1996 року.

38. ... По суті, заявник заявляв, що він потерпів від наслідків первинного порушення статті 8 Конвенції ... встановленого у рішенні Судом у справі «М’єле (№ 1)»; що через органи обвинувачення його засудження було несправедливим, оскільки спиралося майже лише на документи, вилучені митниками за обставин, які визнано такими, що суперечать Конвенції.

43. Підмінити своїми поглядами думку національних судів, яким належить первинна компетенція у розв’язанні питання допустимості доказів, Суд не може... Однак він повинен переконатися в тому, що судовий розгляд у цілому був справедливий, і при цьому розглянути будь-які можливі порушення до передання справи на розгляд судів першої і апеляційної інстанції та перевірити, — якщо вони були, — чи ці інстанції мали змогу їх усунути...

44. Суд указує, що в цій справі суди ординарної юрисдикції в межах своєї компетенції розглянули заперечення щодо недійсності, висунуті паном М’єлє, і відхилили їх.

Крім того, з їхніх рішень чітко випливає, що вони спирались в своїх ухвалах — серед