Читати книгу - "Чужа гра"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ваші пропозиції мені нагадують маячню з білої гарячки. Реалії інші. Я маю п’ятдесят чотири відсотки акцій «Руської» і збираюся змінити керівництво… А що ви маєте до «Оілхоуму»?
— Ты шо, вашше охренела, ссыкуха? — обурився Деметраш. — Будешь делать то, чë мы скажем!
— Одне вже зробила — ми зібралися тут, і наша розмова фіксується на плівку…
— Ну, ты и тупая блядь, — засичав Молдован.
— А ти — тупий сифілітик, — відбилася Ірина.
— Че?! — зірвався з місця, але його стримали колеги.
— Уроди, — озвався Князь, дивлячись на гостей з іронією. — Кіря працює на нас…
— Да ты казел, чë чешешь? — закипів Деметраш.
— У нас є матеріали, потверджені документально, про замовні вбивства, свідчення потерпілих, колишніх колег про ваші афери; дачні порнофільми. Західні та російські мас-медіа тільки чекають, коли ми передамо…
Кірцун поклав руку на плече Молдовану. Той спохмурнів і запитально перевів погляд на Князя.
— Але головне, що не ви нас тримаєте за горло… — продовжив Ігор спокійно. — Ми вас тримаємо за яйця. І не лише компроматом. У вас не залишилося навіть банди, яка обслуговувала б ваші мерзенні потреби.
Петько зиркнув на Деметраша. Той відвів погляд.
— Це все, уроди, — закінчив Ігор.
Кірцун схопився і разом з почтом рвонув до виходу.
— Завтра на заводі починається ревізія, — гукнула услід Ірина. — Післязавтра буде моє керівництво, і рада акціонерів в моїй особі прийме новий статут! А ще маю десять відсотків акцій Кірі! Тому скажіть «Руській» — прощавай!
— Еще увидим, бля! — огризнувся Деметраш.
За ними вибіг Князь. До кімнати зайшли подруги.
— Сьогодні нап'юся! — радо повідомила Ірина. — Ми взяли їх!
Дівчата розцілувалися. Ігор повернувся. Ірина кинулася йому на шию.
— Я сказав тим покидькам на прощання кілька теплих слів, — повідомив. — Нагадав, що в серпні починається сезон полювання, і ми до нього готові.
Ірина провела долонею по виголеній щоці кума і сказала:
— Сьогодні на фірмі — свято. Пиячимо до нестями.
— Ідея хороша, — погодився Ігор, — але я повинен і тобі сказати кілька слів.
—… Левчук починає показувати зуби. Хоче поміняти охорону і прибрати людей Паші…
Ірина спохмурніла:
— Мушу порадитися з Красновим. Нехай він вирішує питання міжкланових стосунків. Але… сьогодні запросимо на пиятику Левчука і спробуємо поговорити. Зрештою, Паші люди більше потрібні в Москві, а ти зможеш частину наших відкликати з Німеччини.
— Поки Петько має владу, краще дружити з Левчуком. А Левчук колись може стати й левом…
66Здається, карти справді можна скидати. Максимів підбивав підсумки зробленого: руками бандитів під його диригуванням знищено угруповання Анджея. Руками Сліпого розчавлено Карася та Шарика. Петько за допомогою Кірі знищив Сліпого; на місце Бондаря поставлено Бацилу, що розвалив угруповання. В результаті Мойша втратив вплив у Києві. Кіркуєв дискредитував себе; мабуть, він таки вбив Нарочицького — інтереси Ізі повернулися до кордонів Московії.
Сєнцов спивається, захопився кокаїном. З-під Петька вибивається фінансова і політична база — від нього відвернулися Швець, Боровицький (обоє під ковпаком МВС). Вигнали з України мозковий центр афер Кірцуна — Красовскі. Нещодавно «гремліни» позбулися горілчаного заводу. Мустафа, якого Кірцун хотів замінити Циганом і перебрати його торговельну мережу, виходить на волю. Він — «замазаний», буде працювати на МВС. Ангел з Князем… Коли люди працюють в Україні, приносять державі користь, не забуваючи себе, — не таке це й лихо. Як сказано у Біблії, для справи корисніший один грішник, що покаявся, ніж скількись там праведників.
Оленка… Шлапак… Нехай живуть. Так у них і мине життя між зустрічами та розлученнями. Кожен обирає свою долю.
Колись Князь сказав, — коли не щастить, можна перемішати колоду і почати гру спочатку. Люди, з якими мав зустрітися Максимів у СІЗО, зможуть це зробити не раніше, аніж через п’ять-десять років.
Здавши зброю, завітав до начальника оперчастини. Пили чай з цукерками.
— Що там мої? — поцікавився.
— Кіркуєва прийняли в хаті[27] нормально. З ним працює насєдка[28]. Але Валентин говорити хоче тільки з вами.
— Поговоримо. Що Бацила?
— Кинули на пєтушатню…
— Отже, хлопець тепер з гребінцем. Жив тихо, стиха чинив паскудства, і тут сидітиме тихо. За що його?
— Протиставив себе всій тюрмі[29], вважав, що буде сидіти недовго, що перед ним всі мають «ходити на цирлах»… Стало відомо, що свого часу був причетний до замаху на вора в законі. В’язниця такого не вибачає.
— Чия подача?
— Шарика. Вже не знаю, що з ним робити. Що не раз — когось відлупить. З розуму сходить у камері. Ви би з ним переговорили…
— Поговорю. Потім переведемо в одиночку, дозволимо відео. Він нам потрібен. Знає багато про Льончика. Слово за словом витягнемо інформацію про наркотики, що вони їх переганяли в Голландію. У Києві залишалася частина вантажу. Шарика треба потримати. Згодиться. Потім вліпимо два роки, і хай вшивається.
— Коли готувати Мустафу на вихід? У нього клаустрофобія.
— Хай посидить місяць. Скільки у нього в камері? Десятеро?! Кинь туди ще п’ятьох з паскудними характерами! Стане шовковим!
Невдовзі Петро пройшов в оперчастину. Першим привели Шарика. Одягнений у дорогий спортивний костюм, кросівки, поголений.
— О-о-о! Толику! Привіт! — зрадів Максимів
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа гра», після закриття браузера.