Читати книгу - "На другому березі (збірник)"

Воли рогами сонце колють, аж з нього кров тече багряна. Зачервонились трави в полю — це захід куриться, мов рана. 23 квітня 1935 ВЕСНА Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, хто сипле листя — кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на вільхах місяць розклюють зозулі, росте Антонич, і росте трава. ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Де вечори з Євангелії, де світанки, де небо сонцем привалило білі села, цвітуть натхненні вишні кучеряво й п’янко, як за Шевченка, знову поять пісню хмелем. 16 квітня 1935 МІФ Неначе в книгах праарійських підкова, човен і стріла. В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова. Русяві й стрункочолі йдуть племена, і їхні друзі — кінь та корабель. Горять на небі ясних зір знамена, мов перехрест окрилених шабель. 22 грудня 1934 ВІТЕР СТОЛІТЬ І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний, і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним. І повторяє нам, прибитим, у зривах страчених намарне, що вже ніяк життя спинити і що життя — це не казарма. 13 березня 1935 СЕЛО Застрягло сонце між два клени, димить обвіяна рілля, і піль коловорот зелений довкола сонця закружляв. Ріка мов пояс; лісу смуга; мов повінь, трави піднялись. І знову йде молебень плуга, де війни віяли колись. 12 березня 1935 ДАХИ Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи пам’ятаєш кручу, де пастухи в криниці сонце поять? Напишеш повість: вечори пахучі, задума вільх, дахів багровий пояс. 2 квітня 1935 ХАТИ Хати, немов гриби червоні, ростуть під вітром буйновійним.